Кемарська Надія Федорівна

Визначення і загальна характеристика

КЕМА́РСЬКА Надія Федорівна (16(28). 09. 1899,с-ще Старобільське, нині м. Старобільськ Луган. обл. — серпень 1984, Москва) — спів­ачка (лірико-колоратурне сопрано), актриса, режисер. Нар. арт. РРФСР (1940). Сталінcька премія (1952). Закін. гімназію у Старобільську (1917). Вчителювала; брала участь в аматор. концертах, де виконувала українські народні пісні та старовин­ні романси. Навч. у 2-й студії Моск. худож. театру (1922; викл. К. Котлубай), закін. Моск. консерваторію (1923; кл. А. Секар-Рожанського, А. Лабінського (за ін. даними — 1924; кл. В. Зарудної). 1926–52 — солістка, водночас від 1950 — реж.-педагог Моск. муз. театру ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка. Володіла голосом красивого світлого тембру, виразною дикцією, а також яскравим драм. талантом; вирізнялася здатністю правдиво втілювати трагічні, комічні та ліричні образи. По­ставила оперу «Сімʼя Тараса» Д. Кабалевського (1951, Моск. муз. театр ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка).

Партії: Іоланта (однойм. опера П. Чайковського), Наталя («В бурю» Т. Хрєн­никова), Панова («Любов Ярова» В. Енке), Парася («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського), Рашель («Мадемуазель Фіфі» Ц. Кюї), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Віолет­та («Травіата» Дж. Верді), Єлена («Прекрасна Єлена» Ж. Оф­фенбаха), Серполет­та («Корневільські дзвони» Р. Планкет­та).

Літ.: Соболевская О. Три судьбы // Сов. музыка. 1969. № 7; Янко Т. Надежда Кемарская // Муз. жизнь. 1979. № 3; В гостях у Н. Ф. Кемарской // Сов. музыка. 1984. № 3; Хрен­ников Т. Пре­дан­ность театру // Сов. культура. 1984, 3 авг.

М. Ю. Ржевська

Завантажити статтю