Коцюбинська Михайлина Хомівна

КОЦЮБИ́НСЬКА Михайлина Хомівна (18. 12. 1931, Вінниця — 07. 01. 2011, Київ) — літературознавець, літературний критик, перекладач­ка. Дочка Хоми, племінниця Ми­хай­ла Коцюбинських, сестра З. Ко­цюбинської-Єфименко. Канд. фі­­лол. н. (1959). Заслужений діяч науки і техніки Укра­їни (2001). Нац. премія Укра­їни ім. Т. Шевченка (2005; за двотомник «Мої обрії», К., 2004). Пре­мії ім. В. Стуса (1991), ім. О. Бі­лецького в галузі літ.-худож. кри­тики (1992), фундації О. і Т. Ан­тоновичів (1995), ім. І. Франка НАНУ (2002), Міжнар. літ.-мист. премія ім. О. Теліги (2001). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2006). Член НСПУ (1990). Закін. Київський університет (1954), у якому викладала 1955–57. Відтоді — науковий співробітник Інституту літ-ри АН УРСР (Київ). Дру­кувалася від 1956. Виключена із КП 1966 за активну участь у шістдесятниц. русі під час утисків і репресій після акції протесту проти масових арештів представників укр. інтелігенції в кінотеатрі «Україна» (Київ). 1968 підписала «Лист 139-ти» до ген. секр. ЦК КПРС Л. Брежнєва проти арештів молодої інтелігенції. Того ж року звільнена з роботи. Ред. видавництва «Вища шко­ла» (Київ, 1969–87). У результаті звинувачень у «політ. незрілості» та «ідей. помилках» 1969–87 поз­бавлена можливості займатися наук. роботою, її праці були заборонені для друку. Від 1992 — науковий співробітник відділу рукопис. фондів і текстології Інституту літ-ри НАНУ. Пріоритетом для К. було подвижн. служіння нац. ідеї та роз­витку укр. культури. Досліджувала поетику худож. твору, зокрема в творчості Т. Шевченка, М. Коцюбинського, П. Тичини, О. Довженка, В. Стефаника, М. Ба­жана, Б. Антоненка-Давидовича, Л. Кисельова, З. Ґеник-Березовської, В. Вовк, В. Стуса, І. Світличного, І. Жиленко. Писа­ла також про своїх однодумців-соратників, сучасників М. Лукаша, Г. Кочура, Є. Сверстюка, Н. Світличну, І. Дзюбу, А. Горську. Розглядала теор. аспекти естет. принципів, своєрідність віршов. системи, специфіку твор. мислення, нар.-поет. підґрунтя слова Т. Шевченка (пр. «Образне слово в літературному творі. Питання теорії художніх тропів», 1960; «Література як мистецтво слова. Деякі принципи літератур­ного аналізу художньої мови», 1965; В. Стус надрукував схвал. рецензію «Від слова — до методу» у ж. «Жовтень», 1968, № 1). Заявила про себе як про вдумливого дослідника з влас. баченням аналізу худож. тексту, функціонал. навантаження слів у ньому: можливості контексту й потенціал слова, його звучання й смислові навантаження, роль деталі у тканині твору, художнє призначення синтаксич. форм, система образотворення, конвергенція процесів твор. мислення та ін., що допомогло розкрити індивід. ідіостилі письменників. Авторка кн. «Етюди про пое­тику Шевченка» (написано у 1960-х рр., опубл. 1990); розрізнені шевченкознавчі публікації зібрано в 1-му розділі «З раннього доробку. Шевченко. Поетична мова» 1-го тому двотомника «Мої обрії». Її шевченкіана позначена глибоким проникненням в індивід. худож.-образ. світ поета, екзистен. при­роду його творчості. Від 1988 активно займалася підготовкою до видання літ., літ.-крит. та епі­­столяр. спадщини В. Стуса: 1990 очолювала комітет із вивчення його спадщини при НСПУ, від 1991 — ініціативну групу з видання багатотом. зібрання творів в Інституті літ-ри. Упорядниця першої виданої в Україні кн. В. Стуса — зб. поезій «Дорога болю» (К., 1990); голова редколе­­гії та авторка передмови «Поет» до зібр. творів В. Стуса у 4-ти т. у 6-ти кн. (Л., 1994–98), де т. 6, кн. 1 і кн. 2 — епістолярій з її доклад. коментарями та ґрунтов. післямовою «Епістолярна творчість Василя Стуса»; написала низку літературознав. дослідж. про екзистенц.-світоглядні витоки та специфіку творчості цьо­го поета. Авторка розвідки «Зафіксоване і нетлінне: Роздуми про епістолярну творчість» (К., 2001) з додатком — розділом листів представників укр. культур. материка, пізніше — пр. «Листи і люди. Роздуми про епістолярну творчість» (К., 2009). Доказово й виважено спростувала думку про нібито бідність укр. епістоляр. спадщини; довела, що для вироблення нової укр. епістоляр. мови вирішал. значення мали Т. Шевченко й П. Куліш, справедливо вважаючи, що якби в укр. новіт. епістолярії були тільки три феномени цього жанру — лис­ти В. Стефаника, К. Білокур та В. Стуса — то й тоді ми мали б підставу говорити про вагомий внесок укр. епістоляр. творчості в духовну скарбницю людства. Написала передмову до зібр. творів М. Коцюбинського у 3-х т. (К., 1965). Упорядкувала кн. «Гра­ні культур. Бароко. Романтизм. Модернізм» З. Ґеник-Березовської (К., 2000). З ініціативи К. видано кн. «У мене — тільки слово: Вибране» (Х., 1994) та «Голос доби» (2001, кн. 2) І. Світличного, зібр. творів В. Чорновола (2002, т. 1–10), «З живучого племені Дон Кіхотів: Вибрані праці» І. та Н. Сві­тличних (2008; усі — Київ). К. то­лерантно, виважено характери­зувала тенденції, що найвиразніше проступали на літ. тлі епохи; належно оцінювала кожне явище, визначаючи місця й позиції в літературі молодих імен. Опублікувала доповідь «Шевченко в англійських перекладах» // «Збір­ник праць 4-ї Наукової шев­ченківської конференції» (К., 1956); ст. «Майстерність худож­нього синтезу: До 100-річчя з дня народження М. Коцюбинського» // «Дніпро», 1964, № 9; «Читаю­чи Стефаника» // «Вітчизна», 1971, № 5; «Кругообіг образів» // «В сім’ї вольній, новій: Шевченків­ський збірник» (К., 1989); «Від бульвару Шевченка, 14 до вул. Грушев­ського, 4» // «Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Сторінки історії: 1926–2001» (К., 2003); «Моральний імператив і виклик часу: Промова на випуск­­них урочистостях в Українсько­му католицькому університеті» (Л., 2004). Переклала з англ. мови тво­ри канад. письменниці П. Джон­сон (Текагіонвейк) «Вибрані поезії» (Л., 1962), із франц. — поезії Ж. Превера «Видовище» (К., 1993, спільно з О. Жупанським, авторка передмови та більшості перекладів), із білорус. — де­­які твори У. Караткевіча, з рос. — С. Аверинцева.

Рекомендована література

1. Сверстюк Є. Приявність Михай­лини Коцюбинської: Штрихи до портре­та // ЛУ. 1992, 1 січ.;
   Google Scholar Internet
2. Коцюбинська М. «...Я розкоші зазнала». Дещо про себе і про нас // ЛУ. 1996, 25 лип.;
   Google Scholar Internet
3. Свер­стюк Є. Михайлина Коцюбинська. Сло­во і честь імени // Сверстюк Є. На святі надій: Вибране. К., 1999;
   Google Scholar Internet
4. «У моєму житті було так багато добра»: Розмова з М. Коцюбинською // Бунт покоління: Розмови з укр. інтелектуалами записали й прокоментували Б. Бердихов­ська та О. Гнатюк / Пер. з польс. К., 2004;
   Google Scholar Internet
5. Тарнашинська Л. Михайлина Коцюбинська: Честь імені // Коцюбин­ська М. Бути собою: Бібліогр. нарис. К., 2005;
   Google Scholar Internet
6. Корогодський Р. Михайлина. Фрагменти незакінченого мемуарного есею: М. Коцюбинська // Корогод­сь­кий Р. Брама світла: Шістдесятники. К., 2009;
   Google Scholar Internet
7. Тарнашинська Л. Світла «коцю­бинськість» Михайлини // Українки в іс­торії: нові сторінки. К., 2010.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю