Кембрійський період і кембрійська система, Кембрій

Визначення і загальна характеристика

КЕМБРІ́ЙСЬКИЙ ПЕРІ́ОД І КЕМБРІ́ЙСЬКА СИСТЕ́МА, Кембрій (від лат. Cambria — давня назва Вельсу) — найдавніший період палеозойської ери та від­клади, що утворилися в той час (див. Палеозойська ера і група). Кембр. період (К. п.) на­став 540 млн р. тому, тривав бл. 70 млн р. Ви­окремлюють ран­ній, серед. і пізній від­діли; між­нар. поділу на яруси немає. Нижню та верх­ню межі кембрію (К.) встановлено унаслідок ви­вче­н­ня решток і слідів жит­тєдіяльності викоп. організмів та еволюції конодонтів. Від­клади К. ві­домі пере­важно у Зх. областях України та Зх. Причорноморʼї. Це свідчить про те, що лише у цих р-нах України в К. п. існували мор. умови. На тер. Сх.-Європ. платформи, в межах України, мілковод. мор. басейн у балт. час поширювався на Сх. до меридіана Хмельницького. Низхідні рухи земної кори, що активізувалися в геосинкліналі у 2-й пол. ран­нього К., зумовили опуска­н­ня прилеглої частини платформи — Дністров. перикратон. прогину — і виникне­н­ня мілковод. мор. басейну. Мор. умови, що су­проводжувалися короткочас. ре­гресіями, тривали в цьому регіоні майже до кінця середньокембр. епохи. Оста­н­ня транс­гресія (до меридіана м. Ковель Волин. обл.) від­булася в 1-й пол. пізнього К. Від 2-ї його пол. і до ран­нього ордовика майже на всій тер. України (можливо, за винятком Галиц.-Малопольс. міогеосинкліналі) існували континент. умови. Кембр. мор. басейни на тер. Зх. України мали епіконтинент. характер із глибинами, що не пере­вищували 200 м. У межах сучас. УЩ був під­вищений слаборозчлен. суходіл. Із ран­нім К. повʼязують появу та стрімкий роз­виток на планеті майже всіх нині існуючих груп скелет. без­хребет. організмів. У цей час існувало понад 1,5 тис. їхніх видів: голотурії, карпоідеї, текоідеї, археоціати, губки, форамініфери, брахіоподи, гастроподи, пелециподи, наутілоідеї, остракоди, трилобіти. Вони вели бентон., нектон. і навіть планктон. спосіб життя. Флора була пред­ставлена одно- і багатоклітин. зеленими, синьо-зеленими водоростями. З К. повʼязують також перші спроби виходу рослин­ності на суходіл. Вважається, що на поч. К. тер. України пере­бувала в межах субтроп. області, що пізніше змінилася на область помір. клімату. Від­клади К. ві­домі на всіх континентах Земної кулі. У більшості регіонів світу пере­важають вапняк. фації; в Україні від­клади К. пред­ставлені пере­важно мор., здебільшого сіробарв. териген. породами. На поверх­ню виходять лише найдавніші кембр. горизонти в невеликій групі від­слонень побл. с. Китайгород Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. На Сх.-Європ. платформі це єдине місце, де від­слонюються по­граничні верстви докембрію та К. На Сх. Дністров. перикратон. прогину від­клади К. залягають на глиб. від 20 м, занурюючись у пд.-зх. напрямку до 3 км у Львів. палеозой. та 3–4 км у Пере­дкарп. прогинах. У цьому ж напрямку зро­стає заг. потужність від­кладів К. унаслідок по­ступ. нарощува­н­ня його роз­різу молодшими горизонтами системи. У межах Дністров. перикратон. прогину К. с. пред­ставлена усіма трьома від­ділами. За місц. стратигр. схемою її поділяють на балт. (найдавніший нижній К.), бережків. (пере­важно нижній К.), гутин. (серед. К.), і смолярську (середній–верх­ній К.) серії заг. потуж. бл. 900 м. Найпоширенішими є від­клади нижнього К. потуж. бл. 550 м, обмежені на Сх. лінією Маневичі–Рівне–Теофіполь–Китайгород. У них простежується певна літофац. зональність, істотно від­мін­на для різних горизонтів нижнього К. У бережків. від­кладах спо­стерігається закономірна зміна літофац. зон від прибереж. дюн­них на Пн. Сх. до мор. нерит. на Пд. Зх. Від­клади серед. і верх. від­ділів залягають тут на знач. глибинах і ви­вчені недо­статньо. У Пере­дкарп. прогині ймовірно ві­домі лише нижньо-кембр. від­клади. Однак можна стверджувати, що тут теж є утворе­н­ня всіх 3-х від­ділів. Потуж. К. у Пере­дкарп. прогині сягає 1,2 км. Кембр. породи пере­важно сіро- та зеленобарвні різних від­тінків (від майже чорних до світло-сірих) і пред­ставлені аргілітами, алевролітами та пісковиками. З від­кладами К. с. (пере­важно в Сибіру) повʼязані родовища нафти та газу, міді, платини, золота, бариту, гіпсів та камʼяної солі.

Літ.: Страти­графія УРСР. Т. 3. Ч. 1. Кембрій; Ч. 2. Ордовик. К., 1972; Страти­графия. Палеонтология. Т. 7. Биогео­графия палеозоя. Москва, 1976; Геологическая история тер­ритории Украины. К., 1993; Кирьянов В. В., Приходько В. Л. Страти­графия средне-верх­некембрийских отложений севера Днестровского перикратон­ного прогиба // ГЖ. 1994. № 4–6; Кирʼянов В. В. Про кембрійські від­клади Більче-Волицької зони Пере­дкарпатського прогину // Там само. 1995. № 3–4.

В. В. Кирʼянов

Завантажити статтю