Коцюбинська Наталія Антонівна

Визначення і загальна характеристика

КОЦЮБИ́НСЬКА Наталія Антонівна (24. 06(06. 07). 1896, с. Мисюрівка, нині Старо­­синяв. р-ну Хмельн. обл. — 11. 12. 1937, м. Саратов, РФ) — мистецтво­знавець, поетеса, політична діячка. Племін­ниця Михайла та Хоми Коцюбинських. Член УПСР (1917). За­­кін. у Києві Вищі жін. курси (1918), археол. ін­ститут (1924). Працювала в Інформбюро армії УНР та Центр. пов­стан. комітеті. Від 1923 — науковий спів­робітник Кабінету укр. мистецтва ВУАН під керівництвом О. Новицького. Під­тримувала стосунки з одним із кер. праз. групи УПСР М. Балашем. Увʼязнена 1924. Звільн. 1925 піс­­ля клопотань академік УАН С. Єфремова і заст. наркома осві­­ти П. Солодуба. Змушена була опублікувати заяву про вихід із УПСР, проте залишалася на антирад. позиціях. Складала карту худож. промисловості України, виявля­­ла вироб. центри нар. мистецтва. З екс­педиції у Тульчин. і Могилів. округи (нині Вінн. обл.) К. привезла 10 зразків селян. життя з Поді­л­ля, шовк. плащаницю, ма­­льов. полотняну корогву, зразки трипіл. культури. Досліджувала замкову арх-ру України, срібництво, мистецтво Поді­л­ля, зокрема під­готувала роботу «Ор­­наментація рушників і килимів Поді­л­ля» (не захистила). Друку­­валася у ж. «Записки Всеукраїнського археологічного комітету», «Україна», «Хроніка ар­­хеології та мистецтва». Авторка статей «Пелікан в українському мистецтві» // «Записки історично-філологічного від­ділу УАН» (1926, кн. 9), «Що вимагав Д. М. Щербаківський від робіт по мистецтво­знавству» (2-а ред. — 1929), роз­відок про камʼянец. срібники та рештки замкових бу­­дов у м. Хмільник (нині Вінн. обл.). Зібрала матеріали для дослідж. «Деревляні церкви, огля­­нуті влітку 1926 р.», «Камін­ні та деревляні над­гробки старих цвинтарів на Поділ­лі», «Жидівсь­­кі над­гробки подільських цвинтарів». Навесні 1929 ви­їздила до Ленін­града (нині С.-Петербург; ви­вчала архіви та етногр. від­діл Рос. музею) і Москви (фонди Му­­зею етнології РАН, Музею народо­знавства). Прорецензувала праці С. Таранушенка, Б. Пилипенка. У звʼязку зі смертю Д. Щербаківського під­писала декларацію київ. інтелігенції, що мала знач. роз­голос. Надавала матеріал. допомогу ре­пресов. парт. товаришам, їхнім родинам. 5 листопада 1934 заарешт. удруге. Під час обшуку вилучено 30 листів від чл. ЦК УПСР М. Любинського, Н. Петренка та ін., які пере­бували на заслан­­ні; 24 прим. ж. «Борітеся — поборете»; коментар В. Вин­ниченка «Від­вертий лист дрібного буржуя» до його роману «Соняшна машина»; її вірші політ. характеру, які енкаведисти охарактеризували як «антирадянські». 26 червня 1935 засудж. до засла­н­ня. Покара­н­ня від­бувала у Саратові, де заарешт. утретє і роз­стріляна. Реабіліт.

Літ.: Щепотьєва М. Науково-дослід­ча катедра мистецтво­знавства в Ки­єві // Хроніка археології та мистецтво­­­знавства. К., 1930. Ч. 2; Білокінь С. Ми­­стецтво­знавець Наталя Коцюбинсь­­ка // Треті Гончарів. чита­н­ня: Ре­грес і регенерація в нар. мистецтві: Тези і резю­­ме доп. К., 1996; Падун-Лукʼянова Л. Наталя Антонівна Коцюбинська // Зона. 1997. № 12.

С. І. Білокінь

Завантажити статтю