Кенія, Республіка Кенія

КЕ́НІЯ, Республіка Кенія (англ. — Kenya, Republic of Kenya) — держава у Східній Африці. На Пн. межує з Ефіопією, на Сх. — з Сомалі, на Пд. та Пд. Зх. — з Танзанією, на Зх. — з Уґандою, на Пн. Зх. — з Суданом. На Пд. Сх. омивається Індій. океаном. Пл. 582,6 тис. км². Насел. 40 млн осіб (2010): кікуйю — 22 %, лух’я — 14 %, луо — 13 %, календжин — 12 %, камба — 11 % та ін. Природ. приріст насел. 2,58 % (при рівні фертильності 4,4 дитини на одну жінку). Міське насел. складає 22 % (2008). Віросповідання: протестантизм — 45 %, католицизм — 33 %, іслам — 10 %, традиц. вірування — 10 % та ін. Держ. мови: англійська, суахілі. Столиця — Найробі (3,25 млн осіб). Найбільші міста (млн осіб): Момбаса (1), Накуру (0,27), Елдорет (0,25), Кісуму (0,23). Адм. поділ — 7 провінцій і столич. округ. Держ. устрій — республіка. Глава держави — президент. Законодав. орган — однопалат. парламент (Нац. збори). Грош. одиниця — кеній. шилінґ. Член ООН, Співдружності, Афр. союзу, МВФ, СОТ.

Перші поселення на тер. сучас. К. з’явилися у період раннього палеоліту. У 7–8 ст. склалася етнічна спільнота суахілі. У 9–10 ст. утвор. міста-держави Манда, Пате, Малінді, Момбаса, місто-архіпелаг Ламу та ін. 1498 тер. К. захопили португальці. У 17–19 ст. — під владою Оману. Від 1890-х рр. — під контролем Великої Британії, від 1895 — у складі британ. Сх.-Афр. протекторату, від 1920 — колонія. 1963 отримала незалежність. Від 1964 — республіка.

Значну частину країни займає плоскогір’я з вулкан. масивами, що підвищується зі Сх. на Зх. від 500 до 1500 м над р. м. Найвища точка — г. Кенія (5199 м). Майже по центру тер. К. перетинає екватор. Клімат субекваторіал. Середня температура липня від +12 до +25 °С, січня — від +14 до +27 °С. Середньорічна кількість опадів від 250 мм на Пн. Сх. до 1500–2000 мм у горах. Найбільші річки: Тана, Ґалана; озера: Туркана, Вікторія (частина). Переважає саванна і напівпустел. рослинність, на схилах гір — тропічні ліси. Тварин. світ представлений слоном, носорогом, зеброю, буйволом, антилопою, жирафом, левом, леопардом, мавпою, страусом, крокодилом, бегемотом та ін. У К. — бл. 50 нац. парків, серед яких — «Маунт-Кенія», «Цаво», «Сібілон», «Амбоселі».

Основа економіки — с. госп-во. ВВП становить 45,1 млрд дол. США, у розрахунку на особу — 1,6 тис. дол. США (2009). Вирощують чай, кофе, кукурудзу, зернові, цукр. тростину, фрукти, овочі, сизаль (дає грубе волокно), піретрум (у сухому вигляді використовують як інсектицид). Переважає м’ясо-молочне тваринництво, рибальство. Видобувають соду, сіль, золото, буд. матеріали. Значні запаси геотермал. ресурсів. Діють підприємства легкої, харч., текстил., хім., нафтоперероб. промисловості. Експортує чай (4-е м. у світі), кофе-боби, сизаль, піретрум, деревину, рибу, цемент; осн. торг. партнери: Уґанда, Велика Британія, Нідерланди, Танзанія, Пакистан. Імпортує пром. товари, устаткування, автомобілі, на-фтопродукти; осн. торг. партнери: ОАЕ, Індія, Китай, Саудів. Аравія, ПАР, Японія. Розвинений туризм. Міжнар. аеропорти: Найробі, Момбаса. Мор. порт — Момбаса. Спортсмени К. беруть участь в Олімпійських іграх від 1956 (крім 1976 та 1980); до 2008 завоювали 75 олімп. медалей (22 золоті, 29 срібних, 24 бронз.), з яких легкоатлети здобули 68 медалей (усі — у бігових дисциплінах), боксери — 7. Унікал. результат показали бігуни на 3000 м з бар’єрами, які загалом здобули 9 золотих медалей і двічі займали усі призові місця з цього виду (Барселона, 1992; Афіни, 2004). На тер. К. виявлено одну з найдавніших пам’яток історії людства — стоянку Кообі-Фора із рештками скелетів австралопітеків і знаряддями олдувай. культури. Збереглися форт Ісуса в Момбасі (1593–94, перебудов. 1635, від 1958 — музей), кам’яна колона Васко да Ґами в Малінді (ймовірно 1598). У народів К. розвинена різьба на дереві, виготовлення глиняного посуду, виробів зі шкіри тощо. В основі кеній. літ-ри — фольклор місц. народів. Писемна література мовою суахілі виникла у 17 ст., англ. — після 2-ї світової війни. Зі здобуттям незалежності відбулося становлення багатьох літ. жанрів. У ж. «Всесвіт» українською мовою опубл. роман «Пшеничне зерно» (1969, № 10–11), оповідання «Відійшла з посухою» (1979, № 6) Нґунґі Ва Тхіонґо, роман «Вартові савани» М. Мванґі (1982, № 3); в антології «Поезія Африки» (1983) — вірші Дж. Каріукі; у зб. світ. поезії 20 ст. «Заграва» (1989; обидві — Київ) — вірші Дж. Анґіри. Серед перекладачів — Н. Биховець, О. Мокровольський, С. Нікіташенко, В. Рамзес, В. Ткаченко. Дипломат. відносини між К. та Україною встановлено 6 травня 1993.

Літ.: Пегушев А. М. Кения. Москва, 1972; Современные литературы Африки. Восточная и Южная Африка. Москва, 1974; Матвеева Н. Ф. Кения: Справоч. 3-е изд. Москва, 2004; Стадниченко В. Сафарі: сон наяву. К., 2007.

Д. П. Урсу