Коцюбинське
КОЦЮБИ́НСЬКЕ (1900–41 — Берковець) — селище міського типу Ірпінської міської ради Київської області. Знаходиться за 18 км від Києва та за 6 км від Ірпеня. Площа 8 км2. Насел. 13 982 особи (2001, складає 144,0 % до 1989): українців — 70 %, росіян — 26 %, проживають також поляки, євреї, білоруси, вірмени. Залізнична ст. Біличі. Засн. 1900 як х. Берковець. 1903 побл. нього споруджено залізнич. полустанок, згодом перебудовано на ст. Біличі (за 5 км знаходилося однойм. село, яке виникло в 12 ст.). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1941 — смт із сучас. назвою (перейменовано на честь видат. укр. письменника М. Коцюбинського). Від 18 вересня 1941 до 5 листопада 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1959 мешкало бл. 5,7 тис., 1970 — 7,4 тис., 1979 — 7,6 тис., 1989 — 9,7 тис., 1999 — 10,4 тис. осіб. Нині тут працюють Білиц. мебл. ф-ка, Білиц. деревооброб. комбінат, каменеоброб. і гірничовидобув. комбінат «Біличі», Білиц. завод «Теплозвукоізоляція», завод торг. обладнання, Київ. територ. лісопром. об’єднання, підприємства «Екмі-меблі» та «Катех-ЕЛЕКТРО». У К. — 2 заг.-осв. школи, 3 навч. заклади, муз. школа, ДЮСШ; Будинок культури, б-ки для дорослих і дітей; лікарня; відділ. 2-х банків. Діють реліг. громади УПЦ КП і УПЦ МП. Функціонує футбол. клуб «Біличанка-93». Встановлено погруддя Т. Шевченка, барельєф М. Коцюбинському, пам’ятники «Молода Україна» та односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Тут навч. матеріалознавець А. Дорош і економіст М. Швець, працював учителем педагог, дійс. чл. НАПНУ М. Вашуленко. З К. також пов’язані життя та діяльність фармацевта Л. Безпалько та фахівця у галузі будівництва А. Повзика.
Фотоілюстрації
