Керкіс Юлій Якович
Визначення і загальна характеристика
КЕ́РКІС Юлій Якович (04(17). 02. 1907, Київ — 30. 01. 1977, м. Новосибірськ, РФ) — вчений-генетик. Доктор біологічних наук (1965, без захисту дис.), професор (1967). Закін. Ленінгр. університет (нині С.-Петербург, 1930). Відтоді працював в Інституті генетики АН СРСР у Ленінграді (від 1934 — у Москві); 1941–56 — у племін. тваринниц. радгоспах Таджиц. РСР; водночас 1949–54 — старший науковий співробітник Таджиц. НДІ тваринництва і ветеринарії. 1957 брав участь в організації Інституту цитології та генетики Сибір. відділ. АН СРСР (Новосибірськ), відтоді працював у ньому: 1958 — в. о. заступника директора з наукової роботи, 1958–77 — зав. лаб. радіац. генетики. Наукові дослідження: заг. і мед. генетика, зоотехнія, спонтан. та індуков. мутагенез. Одним із перших трактував порушення внутр.-клітин. фізіол. гомеостазу як осн. причину виникнення мутац. змін у геномі. Під його керівництвом вивчено генет. загрозу малих доз іонізуючої радіації; вперше встановив дозу радіації, яка подвоює частоту мутацій. Розвинув уявлення про існування клітин. та організмених механізмів контролю радіочутливості хромосом. структур.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О возможности сенсибилизации генов // Изв. АН СССР. Сер. биол. 1938. № 5/6; Физиологические изменения в клетке как причина мутационного процесса // Успехи соврем. биологии. 1940. Т. 12, № 1; О цитогенетическом действии малых доз ионизирующей радиации у млекопитающих // Докл. АН СССР. 1959. Т. 128, № 2 (співавтор); Современное состояние проблемы радиочувствительности и некоторые направления исследований в этой области // Радиобиология. 1967. Т. 7, вып. 2; Хромосомные нарушения в лейкоцитах больных аллергией // Бюл. эксперим. биологии и медицины. 1974. № 3 (співавтор).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
