Кетков Олександр Дмитрович
КЕ́ТКОВ Олександр Дмитрович (30. 08(12. 09). 1907, с. Зеленiвка, нині Приморського р-ну Запорізької обл. — 23. 01. 1991, Київ) — лiтературознавець-болгарист, перекладач. Член СПУ (1962). Орден Кирила і Мефодія 1-го ступеня (Болгарія, 1966). Закінчив Український комунiстичний інститут журналiстики (Харків, 1936) і Вища партійна школа при ЦК КПРС (Москва, 1949). Працював літературним редактором, відповідальним секретарем газети «Коллективист» (1930–32), відповідальним редактором дитячого журналу «Бъди готов!» (1934–38), відповідальним редактором болгарського сектору, директором Українського державного національного меншин видавництва (Харків–Київ, 1937–41), редактором дивізійної газети «Боевое знамя» (1941–43), заступником начальника відділу балканських країн Всесоюзного радіокомітету (Москва, 1943–44), заступник голови Комітету з телебачення й радіомовлення при Раді Міністрів УРСР (Київ, 1944–68). Заступник голови правління Товариства українсько-болгарської дружби (1958–91), засновник і почесний голова Київського товариства болгарської культури «Родолюбіє» (1990–91). Автор публікацій з питань українсько-болгарських культурних і літературних звʼязків. Переклав з болгарської українською мовою твори Х. Русева (роман «По кручах», 1955), А. Гуляшки (роман «Любов», 1958, співавт.; повісті «Контррозвідка», 1961; «Пригоди опівночі», 1963; «Спляча красуня», 1965; усі — Київ; «Викрадення Данаї» // журнал «Всесвіт», 1980, № 8), П. Димитрова-Рудара (збірка «Оповідання про Георгія Димитрова», 1970), Д. Габе (роман «Мати Парашкева», 1974), П. Вежинова (роман «Зірки над нами» // «Свобода», 1978), Д. Жотева (збірка «Пережиті оповідання», 1978), Е. Станева (повість «Легенда про Сибина, князя Преславського» // «Сучасна болгарська повість», 1981), С. Караславова (роман-трилогія «Солунські брати», 1982, співавт.), А. Дончева (роман «Час вибору», 1987; усі — Київ), І. Давидкова (повісті «Зимові сни левів» // «Всесвіт», 1984, № 2; «Човен Харона» // там само, 1988, № 5) та ін. Переклав також низку пʼєс і наукових праць, зокрема монографію «Тарас Шевченко і болгарська література» (1968) та літературно-критичний нарис «Платон Воронько» (1973; обидва — Київ) С. Русакієва. Упорядкував антологiю болгарської поезiї «Свiтло над Болгарiєю» (1954), збірка «Болгарський гумор i сатира» (1974), «Болгарськi народнi казки» (1979; усі — Київ). Написав понад 140 статей про болгарських письменників до УРЕ, «Антології болгарської поезії» (том 2, Київ, 1974).