Кетков Олександр Дмитрович

КЕ́ТКОВ Олександр Дмитрович (30. 08(12. 09). 1907, с. Зеленiвка, нині Примор. р-ну Запоріз. обл. — 23. 01. 1991, Київ) — лiтературознавець-болгарист, перекладач. Член СПУ (1962). Орден Кирила і Мефодія 1-го ступеня (Болгарія, 1966). Закiн. Укр. комунiст. інститут журналiстики (Харків, 1936) i ВПШ при ЦК КПРС (Москва, 1949). Працював літ. ред., відп. секр. г. «Коллективист» (1930–32), відп. ред. дит. ж. «Бъди готов!» (1934–38), відп. ред. болгар. сектору, дир. Укрдержнацменвидаву (Харків–Київ, 1937–41), ред. дивізій. г. «Боевое знамя» (1941–43), заст. нач. відділу балкан. країн Всесоюз. радіокомітету (Москва, 1943–44), заступник голови Комітету з телебачення й радіомовлення при РМ УРСР (Київ, 1944–68). Заст. голови правління Товариства укр.-болгар. дружби (1958–91), засн. і почес. голова Київ. товариства болгар. культури «Родолюбіє» (1990–91). Автор публікацій з питань укр.-болгар. культур. і літ. зв’язків. Переклав з болгар. українською мовою твори Х. Русева (роман «По кручах», 1955), А. Гуляшки (роман «Любов», 1958, співавт.; повісті «Контррозвідка», 1961; «Пригоди опівночі», 1963; «Спляча красуня», 1965; усі — Київ; «Викрадення Данаї» // ж. «Всесвіт», 1980, № 8), П. Димитрова-Рудара (зб. «Оповідання про Георгія Димитрова», 1970), Д. Габе (роман «Мати Парашкева», 1974), П. Вежинова (роман «Зірки над нами» // «Свобода», 1978), Д. Жотева (зб. «Пережиті оповідання», 1978), Е. Станева (повість «Легенда про Сибина, князя Преславського» // «Сучасна болгарська повість», 1981), С. Караславова (роман-трилогія «Солунські брати», 1982, співавт.), А. Дончева (роман «Час вибору», 1987; усі — Київ), І. Давидкова (повісті «Зимові сни левів» // «Всесвіт», 1984, № 2; «Човен Харона» // там само, 1988, № 5) та ін. Переклав також низку п’єс і наук. праць, зокрема монографію «Тарас Шевченко і болгарська література» (1968) та літ.-крит. нарис «Платон Воронько» (1973; обидва — Київ) С. Русакієва. Упорядкував антологiю болгар. поезiї «Свiтло над Болгарiєю» (1954), зб. «Болгарський гумор i сатира» (1974), «Болгарськi народнi казки» (1979; усі — Київ). Написав понад 140 статей про болгар. письменників до УРЕ, «Антології болгарської поезії» (т. 2, К., 1974).

В. О. Захаржевська