КЕ́ФЕР Микола Іванович (24. 01(05. 02). 1864, колонія Ней-Монталь, нині с. Пере­можне Токмац. р-ну Запоріз. обл. — 28. 12. 1944, Одеса) — лікар-хірург, ортопед-травматолог. Доктор медицини (1891), професор (1920). Навч. у Новорос. університеті в Одесі (від 1883), закін. Дерпт. університет (нині м. Тарту, Естонія, 1890). Працював 1891–96 у Євангел. лікарні, від 1896 — у лікарні Касперів. громади сестер милосердя Рос. товариства Червоного хреста, водночас від 1898 — у лікарні Червоного хреста для фабрично-завод. працівників (усі — Одеса), керував будівництвом приміщень остан­ньої, організовував амбулаторну лікар. допомогу на ф-ках і заводах. 1920–23 — професор кафедри хірургії Одес. клін. ін­ституту; водночас 1921–44 — завідувач кафедри ортопед. хірургії Одес. мед. ін­ституту. Спів­засн. (1920), за­ступник голови, голова (від 1934) Одес. хірург. товариства, голова Одес. єдиного наук.-мед. товариства (від 1934). Наукові дослідже­н­ня з хірургії судин, шлунка, легень, гній. хірургії, ортопедії й травматології. Автор під­ручників «Десмургия» (О., 1915; 1917), «Пере­лами та звихи» (Х.; О., 1933). Його спогади у пере­кладі з нім. мови опубл. у «Сумському історико-архівному журналі» (2007, № 2–3).