Кєнєвич Стефан

КЄНЄ́ВИЧ Стефан (Kieniewicz Stefan; 20. 09. 1907, маєток Дерешевичі, Мінська губ. — 02. 05. 1992, с. Констанцін Плоц. воєводства, Польща) — польський історик. Дійсний член Польс. АН (1970), іноз. чл. Угор. АН (1975). Закін. Познан. університет (1930). Від 1937 працював у архівах Варшави. Під час 2-ї світової війни — співроб. бюро інформації та пропаганди Армії Крайової. У ході Варшав. повстання 1944 пораненим потрапив у полон, був ув’язнений у нацист. концтаборах. 1946 габілітувався у Яґеллон. університеті (Краків). Відтоді — у Варшав. університеті: від 1958 — звич. проф.; водночас 1953–68 — заступник директора з наукової роботи Інституту історії Польс. АН; 1969–84 — чл. Комітету істор. наук Польс. АН. Досліджував історію Польщі 19 ст. (у її рамках, зокрема, селян. рух у Галичині), значну увагу приділяв вивченню джерел. бази. Очолював польс. частину редколегії спіл. вид. зб. документів «Восстание в Литве и Белоруссии 1863–64» (Москва; Вроцлав, 1965), допомагав укр. історикам у підготовці 2-том. праці «Суспільно-політичний рух на Україні в 1856–1864 рр.» (К., 1963–64).

Завантажити статтю