КАБАКО́В Ілля Йосипович (30. 09. 1933, Дні­пропетровськ, нині Дні­про — 27. 05. 2023, м. Нью-Йорк, США) — художник-концептуаліст, графік, живописець, теоретик мистецтва. Іноз. чл. Рос. АМ. Орден Дружби (РФ, 2008). Художня премія імператора Японії (разом з Е. Кабаковою, 2008). Член СХ СРСР (1963), неофіц. твор. обʼ­єдн. «Сретен. бульвар» (1970-і рр.). Під час 2-ї світової війни — в евакуації у м. Самарканд (Узбеки­стан), де 1943 вступив до худож. школи при Ленінгр. ін­ституті живопису, скульптури та архітектури (нині С.-Петербург), яку закін., повернувшись до Москви; навч. на графіч. факультеті Моск. худож. ін­ституту (1951–57; викл. Б. Дехтерев). У 1950–70-х рр. спів­працював із моск. видавництвами «Детская литература», «Малыш» та ж. «Работница», «Смена», «Знание — сила», «Мурзилка», «Колобок». Від поч. 1960-х рр. — учасник неофіц. худож. руху та його ви­ставок (1965 — «Альтернативна дійсність» у м. Аквіла, Італія; 1968 — у кафе «Синій птах», Москва). Персон. — у Москві (1958, 1970, 2003, 2004, 2008, 2010), Базелі (1987), Бонні (1988), Лондоні (1989), Вашинґтоні (1991), Кельні (1992), Чикаґо (1993), Осло (1994), Відні, Лісабоні, Амстердамі, Парижі (усі — 1995), Києві (1999–2000). Перші роботи — у напрямках екс­пресіонізму та сюр­реалізму. Від кін. 1960-х рр. роз­робляв власну версію концептуал. мистецтва, по­єд­нуючи графічні малюнки, текс­ти, обʼєкти, ін­сталяції. Один із засн. і провід. майстрів «моск. школи концептуалізму». Від 1980-х рр. від­давав пере­вагу обʼєктам та ін­сталяціям. Від 1988 — у Нью-Йорку. Роз­робив 1992 оформле­н­ня опери «Життя з ідіотом» А. Шнітке (за оповіда­н­ням В. Єрофєєва), по­ставл. у Нідерланд. опері в Амстердамі. Ін­сталяції К. екс­понували на Венеціан. бієнале (1993), бієнале Музею амер. мистецтва Вітні (1997). Видав 1995 у Мюнхені кн. «О “тотальной” ин­ста­л­ляции». В оригін. моделі мистецтва «тотал. ін­сталяції» через по­єд­на­н­ня картин, текс­тів, предметів та звуків створив особливе образно-змістове середовище. Творчість К. — одне з видат. явищ світ. мистецтва 2-ї пол. 20 ст., у ній автор художньо про­аналізував парадоксальність рад. дійсності, надаючи її образам універсал. метафор. змісту. В його графіч. циклах, що по­єд­нують текст та зображе­н­ня, зна­йшли продовже­н­ня традиції авангард. «автор. книги», «приват. альбому». Окремі роботи зберігаються у ДТГ і Музеї сучас. мистецтва у Москві, Ермітажі та Рос. музеї у С.-Петербурзі, Музеї сучас. мистецтва у Нью-Йорку, Центрі Помпіду в Парижі.