КАБА́Н Степан Федосі­йович (04. 10. 1915, с. Сиволож, нині Борзнянського р-ну Чернігівської обл. — 23. 10. 2005, Київ, похов. у рідному селі) — актор, бандурист. Батько Ю. Кабана. Учасник боїв по­близу оз. Хасан (1938) і 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. 1934–37 на­вчався у драматичних студіях при театрі імені В. Мейєрхольда (Москва) та Київському українському драматичному театрі імені І. Франка. Закінчив Київський педагогічний (1953) та театральний (1968; клас М. Соколова) ін­ститути. 1930–34 працював на Московській залізниці; 1946–58 — актор Київського українського драматичного театру імені І. Франка; від 1958 — старший методист Центрального Будинку народної творчості УРСР; 1967–85 — за­ступник директора з наукової роботи Музею Лесі Українки (обидва — Київ). Гри на бандурі на­вчався у М. Музиченка та В. Лісовола. У репертуарі — думи «Буря на Чорному морі» та «Про козака-бандуриста», пісні «Зажурилась Україна», «Ой на горі вогонь горить», «Ой горе тій чайці», «Ой по горі, по горі», «Їхав козак з Січі», «Ой в саду, саду», «Ой ти гора кремін­ная», «Ой не цвіти буйним цвітом» тощо. Автор низки статей, зокрема «Подарунок з Грузії» // «Вечерний Киев», 1970, 9 грудня; «По­братими бандури» // там само, 1971, 7 березня; «Живі риси Лесі Українки» // «Вітчизна», 1979, № 9.