КАВІТА́ЦІЯ (від лат. cavitas — пустота) — утворе­н­ня всередині рідини порожнин, заповнених газом, паром або їх суміш­шю (кавітаційних бульбашок). Виникає в результаті місц. зниже­н­ня тиску в рідині до певного критич. значе­н­ня ркр (у реал. рідині близьке до тиску насиченої пари цієї рідини при певній т-рі), що може від­буватися або у разі збільше­н­ня швидкості рідини (гідродинамічна К.), або при проходжен­ні акустич. хвилі великої інтенсивності під час пів­періоду роз­рідже­н­ня (акустична К.). Кавітац. бульбашка, рухаючись з потоком рідини у зону з вищим тиском, дезінтегрує, створюючи ударну хвилю (імпульс, адекватний гідравліч. удару). Це викликає вібрацію, руйнува­н­ня поверх­ні робочих органів машин, зменше­н­ня коефіцієнта корис. дії та ефективності роботи насосів, турбін тощо. К. у насосах від­бувається, якщо тиск на вході падає. В лопатевих насосах К. су­проводжується зменше­н­ням подачі, напору, потужності та коефіцієнта корис. дії внаслідок заповне­н­ня парою частини порожнини робочого колеса.