Каганович Наум Аркадійович
КАГАНО́ВИЧ Наум Аркадійович (справж. — Нухим Аронович; 27. 12. 1903, м. Бердичів, нині Житомир. обл. — 20. 01. 1938, Київ) — мовознавець. Член-кореспондент АН УРСР (1934). Закін. Харків. ІНО (1925), де й працював 1925–27; водночас 1926–27 — у ред. г. «Красная армия»; в Інституті євр. пролетар. культури ВУАН (Харків). Директор харків. філії (1933–34) та Інституту мовознавства АН УРСР (Київ, 1934–37); одночасно 1936–37 — завідувач кафедри мовознавства Київ. університету. Наукові дослідження: мова творів письменників, граматика української літературної мови. Один із кер. підготовки «Українського правопису» (Х., 1933). Співавтор підручників «Граматика української мови. Морфологія», «Граматика української мови. Синтаксис» (обидва — Харків, 1935), співукладач і ред. «Російсько-українського словника» (К., 1937). Відп. ред. ж. «Мовознавство» (1935–37). На поч. 1930-х рр. розгорнув кампанію проти укр. мовознавців, звинувативши їх у «бурж. націоналізмі». Брав активну участь у русифікації української літературної мови і дискредитації укр. лінгвістів. 27 листопада 1937 заарешт. і засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Язык газеты. Москва, 1926 (співавтор); О временных функциях причастий в русском литературном языке // Наук. зап. Харків. н.-д. каф. мовознавства. 1929. Т. 2; На мовно-стилістичні теми. Х., 1934; Стилістичні особливості пролетарської публіцистики: Зб. ст. К.; Х., 1935; Про дослідження мови драми і про мову «Платона Кречета» О. Корнійчука // Мовознавство. 1935. № 6; Творчий метод Лесі Українки // Літ. критика. 1936. № 7.
Завантажити статтю
Людина 
