КАГАНО́ВИЧ Наум Аркаді­йович (справж. — Нухим Аронович; 27. 12. 1903, м. Бердичів, нині Житомир. обл. — 20. 01. 1938, Київ) — мово­знавець. Член-кореспондент АН УРСР (1934). Закін. Харків. ІНО (1925), де й працював 1925–27; водночас 1926–27 — у ред. г. «Красная армия»; в Ін­ституті євр. пролетар. культури ВУАН (Харків). Директор харків. філії (1933–34) та Ін­ституту мово­знавства АН УРСР (Київ, 1934–37); одночасно 1936–37 — завідувач кафедри мово­знавства Київ. університету. Наукові дослідже­н­ня: мова творів письмен­ників, граматика української літературної мови. Один із кер. під­готовки «Українського правопису» (Х., 1933). Спів­автор під­ручників «Граматика української мови. Морфологія», «Граматика української мови. Синтаксис» (обидва — Харків, 1935), спів­укладач і ред. «Російсько-українського словника» (К., 1937). Відп. ред. ж. «Мово­знавство» (1935–37). На поч. 1930-х рр. роз­горнув кампанію проти укр. мово­знавців, звинувативши їх у «бурж. націоналізмі». Брав активну участь у русифікації української літературної мови і дис­кредитації укр. лінгвістів. 27 листопада 1937 заарешт. і засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957.