Казак Вольфґанґ

КАЗА́К Вольфґанґ (Kasack Wolfgang; 20. 01. 1927, м. Потсдам, Німеч­чина — 10. 01. 2003, м. Мух, Німеч­чина) — німецький літературо­знавець, славіст, пере­кладач. Доктор габіліт. з філол. н. (Кельн. університет, Німеч­чина, 1968). Від квітня 1944 до листопада 1946 пере­бував у рад. таборі військовополонених. 1947–51 навч. у м. Гайдельберґ (Німеч­чина) на дипломов. пере­кладача з російської мови; 1951–53 студіював славістику та сх.-європ. історію у м. Ґет­тінґен (здобув ступ. д-ра філології). 1953–54 працював у Комітеті сх.-європ. досліджень у м. Тюбінґен (Німеч­чина); у вересні 1955 — пере­кладач у делегації федерал. канцлера К. Аденауера в Москві; 1956–60 — гол. пере­кладач, спів­роб. від­ділу культури Посольства ФРН у Москві. 1960–68 у рамках роботи в Асоц. сприя­н­ня дослідже­н­ням організував спільно з АН СРСР обмін науковцями та студентами. Від 1968 К. заборонено вʼїзд в СРСР. 1969 — ординар. проф. і дир. Славіст. ін­ституту, 1974–79 — декан філос. факультету Університету в м. Кельн, водночас — голова Союзу викладачів вищої школи зі славістики. Член президії Нім. товариства сх.-європ. досліджень (1976–91). Пере­клав чимало творів рос. прозаїків (В. Афоніна, Н. Баранської, Ф. Достоєвського, В. Каверіна, А. Кіма, С. Ліпкіна, К. Паустовського, В. Роз­ова, С. Соколова, О. Солженіцина, Л. Толстого). Окремими вид. ви­йшли пере­клади пʼєси «Ревизор» (1986) та повісті «Мертвые души» (1993) М. Гоголя. Цікавився творчістю укр. письмен­ників (В. Стуса, Л. Плюща), укр. тематикою у творах М. Гоголя, діяльністю укр. су­спільно-культур. діячів (І. Мазепи, Д. Чижевського, В. Мороза, П. Григоренка, В. Чорновола). Укр. фольклор роз­глянув у порівнял. студії «Russische Balladen. Ukrainische Balladen. Polnische Balladen. Balkanslawische Balladen» («Російські балади. Українські балади. Польські балади. Балканословʼянські балади», Штут­тґарт, 1967).

Завантажити статтю