Кочерга Анатолій Іванович

Визначення і загальна характеристика

КОЧЕРГА́ Анатолій Іванович (09. 07. 1949, с-ще Самгородок, нині село Ко­зятин. р-ну Вінн. обл.) — спів­ак (бас). Народний артист УРСР (1979), СРСР (1983). Державна премія України ім. Т. Шев­ченка (1989). Орден Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2016). Лауреат 5-го Всесоюз. конкурсу вокалістів ім. М. Глінки (Вільнюс, 1971, 1-а премія), 10-го Все­світ. фестивалю молоді та студентів (Берлін, 1973), Між­нар. конкурсу ім. П. Чай­ковського (Москва, 1974, 5-а премія). Депутат BP СРСР 11-го склика­н­ня (1984–89). Закін. Київську консерва­торію (1973; кл. Р. Разумової). Стажувався в театрі «Ла Скала» (м. Мілан, Італія, 1975–76). Від 1972 — стажист, від 1974 — соліст Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Від 1988 пра­цює за контрактами на опер. і концерт. сценах світу. Володіє унікал. сильним і тембрально яс­кравим голосом широкого діапазону. Досконалу вокал. техніку доповнює без­доган­не інтонува­н­ня, музикальність і орган. по­­єд­на­н­ня рідкіс. обдарува­н­ня спі­вака-актора. Майже 20 р. плідної спів­праці з видат. майстрами Київ. театру опери та балету утвердило його талановите викона­н­ня провід. опер. партій світ. та укр. класики. 1987 на гастро­лях з польс. театром «Вельки» К. мав грандіоз. успіх у партії Бори­са Годунова (однойм. опера М. Мусоргського) на сцені театру «Ґранд-Опера» (Париж). К. — один із найкращих інтер­претаторів партії Бориса, яку виконав понад 370 разів. Ви­значал. для спів­ака стала творча спів­праця з всесвітньо ві­домим італ. диригентом К. Аб­бадо. 1988 К. був за­прошений до Віден. опе­ри для викона­н­ня партій Шакло­витого («Хованщина» М. Мусоргського), Великого інквізитора («Дон Карлос» Дж. Верді), а потім для участі в числен. про­ектах під керівництвом К. Аб­бадо. Разом з орке­стром Берлін. філармонії отримав 2 премії «Ґрем­мі» за записи «Бориса Годунова» (1994) та «Пісень і танців смер­ті» М. Мусоргського на сл. А. Го­ле­нищева-Кутузова (1996) фірмою «Sony Classical». Спів­працював із багатьма диригентами — К. Сі­­меоновим, С. Турчаком, В. Кожухарем, а також Р. Са­танов­ським, Д. Конлоном, К. На­ґано, В. Ашкеназі, М. Ростропо­ви­чем, С. Озавою, Л. Маазелем, З. Метою, Н. Ярві, Мун-Вун-Чун­гом, К. Петренком. У концерт. репертуарі — вокал.-симф. твори, арії, романси та пісні С. Гулака-Артемовського, М. Лисен­ка, В. Косенка, Б. Лятошинсь­кого, К. Данькевича, Г. Майборо­ди, О. Білаша, П. Чайковського, С. Рахманінова, Д. Шостаковича, Г. Свиридова, Ф. Шуберта, Й. Брамса, Ж. Мас­сне та ін., укр. та рос. нар. пісні. Творчості К. присвяч. к/ф «Порт­рет, написаний голосом» (1984, реж. В. Бунь). Здійснив записи на грамплатів­ки, у фонди Укр. радіо і телеба­че­н­ня. Брав участь у фільмах-операх «Фауст» Ш. Ґуно (1982, партія Мефістофеля), «Борис Го­дунов» М. Мусоргського (1987, гол. партія; обидві — «Укртелефільм»).

Партії: Сильвестр («Ярослав Мудрий» Г. Майбороди), Князь Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Пімен, Вар­лаам, Досифей («Борис Годунов», «Хо­ванщина» М. Мусоргського), Собакін, Полкан, Сальєрі («Царева наречена», «Золотий пів­ник», «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Грьомін, Кочубей («Євгеній Онєгін», «Мазепа» П. Чайковського), Кутузов («Війна і мир» С. Прокофʼєва), Борис Ізмайлов, Старий каторжанин, Шеф поліції («Катерина Ізмайлова», «Леді Макбет Мценського повіту» Д. Шостаковича), Креон («Цар Едіп» І. Стравинського), Командор («Дон Жуан» В.-А. Моцарта), Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні), Рамфіс, Пістоль, Спарафучільо, Банко, Фієско, Патер Ґуардеан («Аїда», «Фальс­таф», «Ріґолет­то», «Макбет», «Сімон Бок­канеґра», «Сила долі» Дж. Верді), Ніла­канта («Лакме» Л. Деліба), де Ґріє («Ма­нон» Ж. Мас­сне), Абімелек («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса).

Літ.: Гордійчук Я. Шлях на сцену // КіЖ. 1975, 17 квіт.; Деревенко Г. Борис, Пи­­мен, Само­званець... // Там само. 1980, 13 лип.; Житниченко Л. Голос не­звичайної сили // Театр.-концерт. Київ. 1980. № 13; Драго И. По­стоянство // Сов. куль­тура. 1984, 9 фев.; Мацієвич Б. Анатоль Кочерга у Варшаві // НС. 1984, 12 лют.; Лин­ник М. Щедрість таланту // Арії, романси та пісні з репертуару А. Ко­­черги. К., 1987; Туркевич В. Анатолій Ко­­черга: «Від­чувати неспокій пошуку» // ЖС. 1987, 28 верес.; G. Fournier. Boris supertsar à Paris // Le Parisien. 1987, 9 juin; Heureusement, il y a Boris... // Le match de Paris. 1987, 12 juin; Борищенко В. Майстер, спадкоємець майстрів // Веч. Київ. 1989, 5 січ.; Лин­ник М. На верши­ні майстерності // КіЖ. 1989, 12 лют.; Ле­­вандовський С. Принадність і гіркота Заходу очима першої зірки // ДТ. 2001, 18–25 серп.; Лин­ник М. Бас з Укра­їни // Музика. 2005. № 4–5; Пепа В. Ве­­личальна Україні (про А. Кочергу) // Уряд. курʼєр. 2006, 3 берез.; Игнатов В. Вели­­кий бас // Рус. мысль. 2006, 8–14 сен.; Тарасенко Л. Анатолій Кочерга: «Не треба орієнтуватися на Захід у всьому, а треба шукати щось своє» // День. 2010, 19–20 берез.; Найдюк О. Анатолій Кочерга — в Києві! // ДТ. 2011, 23 черв.; Бекренєва О. Анатолій Кочерга й Ми­­хайло Дідик спричинили фурор (Ро­сій­­сько-українсько-грузинська «Хованщи­­на» в США) // День. 2012, 1 берез.

М. П. Лин­ник

Завантажити статтю