КОЖУХА́Р Володимир Маркович (16. 03. 1941, Він­ниця — 03. 12. 2022, Київ) — диригент, педагог. Народний артист України (1993), РРФСР (1985). Орден «За заслуги» 3-го (2001) та 2-го (2006) ступенів. Закінчив Київську консерваторію (1963; клас труби В. Яблонського, диригува­н­ня — М. Канерштейна) та аспірантуру при Московській консерваторії (1966; клас Г. Рождественського). Від 1964 — диригент, 1967–73 — головний диригент Державного симфонічного оркестру УРСР; 1973–77, від 2011 — диригент, 1989–2011 — головний диригент Національної опери України (обидва — Київ); 1977–88 — головний диригент Московського музичного театру імені К. Станіславського і В. Немировича-Данченка. Водночас 1965–78 та від 1990 — викладач Національної музичної академії України (Київ; від 1993 — професор кафедри оперно-симфонічного диригува­н­ня), 1980–89 — Державного музично-педагогічного ін­ституту імені Гнесіних (Москва). Для виконавського стилю К. характерні глибин­не прочита­н­ня композиторського задуму і втіле­н­ня музичної драматургії в оригінальній інтер­претації. Диригентська техніка К. по­значена виразністю та емоційністю жесту. Диригував ви­стави «Князь Ігор» О. Бородіна (1975), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1989), «Спляча красуня» П. Чайковського (1991), «Тарас Бульба» М. Лисенка (1992), «Лоенґрін» Р. Ваґнера (1994), «Володимир-Хреститель» і «Фрески св. Софії Київської» В. Кікти (обидві — 1995), «Пікова дама» П. Чайковського (1996), «Любов до трьох апельсинів» (2001), «Війна і мир» (2002) С. Прокофʼєва, «Макбет» Дж. Верді (2006), «Попелюшка» Дж. Рос­сіні (2008), а також низку вокально-симфонічних творів (зокрема «Реквієм» Дж. Верді, «Дзвони» С. Рахманінова, «Олександр Невський» С. Прокофʼєва, 9-а симфонія Л. ван Бетговена). Гастролі в Австрії, Японії, Данії, Бельгії, Швейцарії, Нідерландах, Італії, Німеч­чині, Франції, Канаді, США, Бразилії. Серед учнів — Р. Бабич, М. Прудченко. Спів­працював з Ю. Шевченко.