КАЗАКО́В Георгій Микола­йович (04(17). 01. 1914, Харків — 16. 11. 1998, Львів) — домрист, педагог, музично-громадський діяч. Професор (1994). Заслужений діяч мистецтв України (1994). Лауреат 1-го Всесоюзного конкурсу-огляду виконавців на народних інструментах (Москва, 1939). Закінчив Харківський музично-драматичний ін­ститут (викладач М. Дашкевич), Київську консерваторію (1939; клас М. Геліса). Був солістом оркестрів Харківського радіокомітету (1933), Українського радіо (Київ, 1934); викладач Київського музичного училища (1937–39), консерваторії (1939–41). Під час 2-ї світової війни — керівник театральної трупи і концертної групи з обслуговува­н­ня військових частин. 1946 — за­ступник і викладач кафедри народних інструментів Львівської консерваторії. Ре­пресований 1947, реабілітований 1955. Від­тоді викладав у Вищому музичному ін­ституті (Львів): від 1976 — професор кафедри народних інструментів. Засновник і керівник ансамблів народних інструментів і камерного оркестру народних інструментів. Гастролював з цими колективами, а також як соліст-домрист. Впровадив у практику домрового виконавства поліуретанові медіатори; вдосконалив 4-струн­ні домри. Автор оригінальних композицій, пере­кладень, обробок, транс­крипцій для домри, цимбалів, різних складів ансамблів та оркестру. У репертуарі — твори М. Лисенка, З. Дашака, Л. Ревуцького, Р. Сімовича, М. Машкіна, П. Майбороди, М. Клиновського. Серед учнів — Т. Баран, В. Козлов, С. Мельничук.