Кочергін Володимир Іванович
КОЧЕРГІ́Н Володимир Іванович (19. 10. 1945, м. Сталіно, нині Донецьк — 26. 09. 1991, там само) — письменник. Закін. ПТУ у Сталіно. Працював слюсарем тресту «Донецькспецбуд», заводу «Азовсталь» (м. Маріуполь Донец. обл.). Через травму хребта був прикутим до ліжка. Писав українською мовою. Автор поет. зб. «Переборення» (1978), «Напружена тиша» (1982), «Поле битви моєї» (1985), «Коло довіри: Вірші, поема» (1989; усі — Донецьк), «На межі чекання» (1981), «Доки серце стукоче» (1987; обидві — Київ). Для творчості К. властиві громадян. активність, жага творення в ім’я народу. Наскрізною є тема морал. вибору. Осн. мотиви — боротьба, творча праця як запорука гідності, самоповаги, духов. єднання з людьми та рідним краєм. Шукав свій образ Донбасу, відображав людей та їхню працю у гармонії з природою. Писав про матір, синів. провину, кохання. Складав оповідання («образки»), близькі до віршів у прозі. Окремі його поезії російською мовою переклали В. Авцев, Д. Агранатов, П. Бондарчук, Л. Орєхова, В. Юрченко.
Рекомендована література
- Куралех С. Преодоление // Веч. Донецк. 1979, 15 янв.;
- Голуб Г. «Сіяла мати зорі…» // Донбас. 1982. № 2;
- Володимир Кочергін: [Некролог] // ЛУ. 1991, 3 жовт.;
- Штейн Г. Життєдайна сила поезії // Донеччина. 1995, 24 жовт.;
- Іванченко Р. «Спрага бою і творчості вічно жива ненасить…» // Земле рідна, колискова: Укр. поети Донеччини. Д., 2001.