Кайнарський Ілля Семенович
КАЙНА́РСЬКИЙ Ілля Семенович (14. 02. 1902, м. Ростов-на-Дону, Росія — 16. 10. 1982, Москва) — матеріалознавець. Доктор технічних наук (1946), професор (1946). Сталінcька премія (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Донський політех. інститут (1927). Працював 1927–34 та 1937–38 (тех. дир. динас. заводу в м. Красноармійськ, нині Донец. обл.) на виробництві. 1934–37, 1938–41, 1946–73 — в Укр. НДІ вогнетривів (Харків): 1946–56 — зав. лаб. динасу, 1956–62 — зав. лаб. динасу, легковагих і вогнетрив. мас, 1962–72 — зав. лаб. технол. розробок з кераміки, 1972–73 — старший науковий співробітник-консультант; 1947–56 (за сумісн.) — професор кафедри технології кераміки та вогнетривів Харків. політех. інституту. 1941–46 — гол. інж. ВНДІ вогнетривів (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ); 1973–82 — консультант ВНДІ цементу (Москва). Досліджував фіз.-хім. процеси у технології динас., карборунд., корунд., шпінел., хромокис., легковагих та ін. вогнетривів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Динас. Теоретические основы, технология, свойства и служба. 1961; Огнеупоры для коксовых печей. 1966 (співавтор); Основные огнеупоры (сырье, технология и свойства). 1974 (співавтор); Магнезиальносиликатные и шпинельные огнеупоры (сырье, технология и свойства). 1977 (співавтор); Корундовые огнеупоры и керамика. 1981 (співавтор); усі — Москва.
Рекомендована література
- Илья Семенович Кайнарский (к 80-летию со дня рожд.) // Огнеупоры. 1982. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
