КАЙТУКО́В Георгій Харитонович (29. 10(11. 11). 1911, с. Ход, нині Пів­нічна Осетія, РФ — 06. 01. 2002, м. Владикавказ, Пів­нічна Осетія) — осетинський поет, пере­кладач. Народний поет Пів­нічно-Осетинської АРСР (1971). Учасник Другої світової війни. Закінчив Горський педагогічний ін­ститут (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ; 1932). Автор збірок «Тохмаæ» («До боротьби», 1931), «Хæсты бонты» («В дні війни», 1944), «Æмдзæвгæтæ æмæ кад­джытæ» («Вірші і поеми», 1948), «Оружие мира» (1951), «Вершины» (1952), «Уалдзыгон зарджытæ» («Весняні пісні», 1958), «Спасибо, люди!» (1959), «Хорошо иметь друга» (1960), «Мæ Иры фæсивæд» («Молодість Осетії», 1963), «Продолжение жизни» (1967) та ін. Написав вірш «Радянській Україні». Пере­кладав з літератур народів СРСР та західноєвропейської поезії. Серед пере­кладених творів — поеми «Катерина» і «Сон», вірші «Заповіт», «Думка» («Нащо мені чорні брови…»), «Якось-то йдучи уночі…» та ін. поезії Т. Шевченка, поеми «Давня казка» та «Осі­н­ня казка» Лесі Українки. Під­тримував дружні стосунки з П. Тичиною, М. Рильським, М. Бажаном, С. Борзенком, К. Герасименком та ін.