Кайтуков Георгій Харитонович
КАЙТУКО́В Георгій Харитонович (29. 10(11. 11). 1911, с. Ход, нині Північна Осетія, РФ — 06. 01. 2002, м. Владикавказ, Північна Осетія) — осетинський поет, перекладач. Народний поет Північно-Осетинської АРСР (1971). Учасник Другої світової війни. Закінчив Горський педагогічний інститут (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ; 1932). Автор збірок «Тохмаæ» («До боротьби», 1931), «Хæсты бонты» («В дні війни», 1944), «Æмдзæвгæтæ æмæ кадджытæ» («Вірші і поеми», 1948), «Оружие мира» (1951), «Вершины» (1952), «Уалдзыгон зарджытæ» («Весняні пісні», 1958), «Спасибо, люди!» (1959), «Хорошо иметь друга» (1960), «Мæ Иры фæсивæд» («Молодість Осетії», 1963), «Продолжение жизни» (1967) та ін. Написав вірш «Радянській Україні». Перекладав з літератур народів СРСР та західноєвропейської поезії. Серед перекладених творів — поеми «Катерина» і «Сон», вірші «Заповіт», «Думка» («Нащо мені чорні брови…»), «Якось-то йдучи уночі…» та ін. поезії Т. Шевченка, поеми «Давня казка» та «Осіння казка» Лесі Українки. Підтримував дружні стосунки з П. Тичиною, М. Рильським, М. Бажаном, С. Борзенком, К. Герасименком та ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — [Вірші] // Густі В. П. Обличчя. Уж., 1985.