Кайтуков Георгій Харитонович

КАЙТУКО́В Георгій Харитонович (29. 10(11. 11). 1911, с. Ход, нині Пн. Осетія, РФ — 06. 01. 2002, м. Владикавказ, Пн. Осетія) — осетинський поет, перекладач. Нар. поет Пн.-Осетин. АРСР (1971). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Горський пед. інститут (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ; 1932). Автор зб. «Тохмаæ» («До боротьби», 1931), «Хæсты бонты» («В дні війни», 1944), «Æмдзæвгæтæ æмæ кадджытæ» («Вірші і поеми», 1948), «Оружие мира» (1951), «Вершины» (1952), «Уалдзыгон зарджытæ» («Весняні пісні», 1958), «Спасибо, люди!» (1959), «Хорошо иметь друга» (1960), «Мæ Иры фæсивæд» («Молодість Осетії», 1963), «Продолжение жизни» (1967) та ін. Написав вірш «Радянській Україні». Перекладав з літ-р народів СРСР та зх.-європ. поезії. Серед перекладених творів — поеми «Катерина» і «Сон», вірші «Заповіт», «Думка» («Нащо мені чорні брови…»), «Якось-то йдучи уночі…» та ін. поезії Т. Шевченка, поеми «Давня казка» та «Осіння казка» Лесі Українки. Підтримував дружні стосунки з П. Тичиною, М. Рильським, М. Бажаном, С. Борзенком, К. Герасименком та ін.

Рекомендована література

1. Лукашенко М., Сагутонов З. Георгий Кайтуков. Орджоникидзе, 1960.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю