Інкунабули

ІНКУНА́БУЛИ (від лат. incunabulus — пелюшки, колиска) — книги ран­нього періоду книго­друкува­н­ня. Умовно І. називають книги, ви­дані від перших проб Й. Ґутенберґа у 1440-х рр. до 1 січня 1501 (їх ви­вчають інкунабуло­знавці). У вітчизн. книго­знав. термінології також використовують синоніми поня­т­тя «І.» — «першо­друки», «старо­друки», «старо­друк. книги». Після винаходу друкар. вер­стата книго­друкува­н­ня над­звичайно швидко роз­по­всюдилося у Зх. і Центр. Європі. Загалом упродовж 2-ї пол. 15 ст. у різний час у 246-ти містах діяли 1099 друкарень, які до 1 січня 1501 випустили понад 40 тис. назв І. заг. накладом бл. 12 млн прим. Середній наклад книг становив бл. 300 прим., однак ві­домі й випадки його зро­ста­н­ня до 1000 прим. і більше. За зовн. ви­глядом І. початково наслідували особливості рукопис. книг: від­сутність титул. аркуша і вказівки на вихідні дані в кінці книги (про друкаря, місце і час друкува­н­ня), першими словами книг були incipit liber (книга починається), а остан. — explicit liber (книга завершена), рукописне оформле­н­ня ініціалів, рубрик-за­ставок. Згодом зʼявилися специфічні риси, притаман­ні саме друк. книзі: титул. аркуш (уперше у повному ви­гляді на­друк. 1476 у Венеції), граві­йов. і литі ініціали, ілюстрації — гравюри на дереві (згодом і на міді). В І. пере­важав готич. шрифт, створ. на основі середньовіч. готич. письма, але для ви­дань антич. авторів і письмен­ників-гуманістів за­стосовували антикву. У 1470-х рр. використовували також давньоєвр. і давньогрец. шрифти, у 1480–90-х рр. — глаголичні та кириличні словʼян. шрифти. І. роз­пі­знають і за під­вищеною товщиною паперу та способом фальцюва­н­ня. В інкунабуло­знавстві атрибуцію паперу часто здійснюють за водяними знаками. За змістом І. охоплюють увесь, що склався на той час, фонд європ. книжності середньовіч­чя та Від­родже­н­ня, а також ві­дому європейцям книжну культуру народів Сходу й від­роджену гуманістами античну літературу. Серед І. — пере­клади творів Аристотеля, Ібн Сіни, Ібн Рушда та їхніх коментаторів, праці з теології, філософії, медицини, права; весь звід ві­домих на той час творів антич. авторів; навч. література (лат. граматика Доната витримала понад 365 вид.), геогр. атласи, астроном. таблиці, істор. хроніки, твори тогочас. худож. літ-ри, книги для нар. чита­н­ня, астрол. перед­баче­н­ня, кулінарні книги, політ. памфлети, листівки, книготорг. оголоше­н­ня тощо. Церк. книги становили бл. 1/3, зокрема вид. Біблії нац. мовами. І. є винятково важливими джерелами для ви­вче­н­ня історії культури від глибокої давнини до 16 ст. До нашого часу збереглася при­близно 1/10 частина книг, ви­даних у 15 ст. (бл. 500 тис. прим.). І. зосереджені в найбільших наук. книго­сховищах та архівах світу, від 1920-х рр. ведуть їхній між­нар. облік й описува­н­ня, на базі якого 1925–76 ви­дано 8-томний «Gesamtkatalog der Wiegendrucke» («Зведений каталог інкунабул»), а також нац. каталоги І. у США, Італії, Угорщині, Польщі та ін. країнах. В Україні зберігається бл. 750 І., з них понад 500 — у НБУВ. Невеликі колекції І. є в ЦДІА України у Києві та Львові.

Завантажити статтю