ІНОБУТТЯ́ — філософська категорія, що ви­значає процес суперечливого роз­витку світу та людини у ньому, можливість виходу за межі наявного буття у нові бут­тєві стани. У сучас. значен­ні категорія «І.» (Anderessein) походить з філософії Ґ. Геґеля: у його системі буття природи роз­гортається як І. Абсолют. Ідеї, а дух по­стає І. природи. І. виражає вихід будь-якого явища на новий щабель роз­витку за умов збереже­н­ня онтологіч. своєрідності. І. людини є влас. бу­т­тям, але й іншим від­носно поперед. стану (дитина — під­літок). У сучас. філософії І. осмислюють перед­усім як буття ін. особистості, з якою людина може вступити у від­чуже­н­ня або комунікацію. Категорію «І.» іноді трактують як «від­критість буття», яке характеризує комунікат. спрямованість людини і є характерним для екзистенціалізму, комунікат. філософії, персоналізму, екзистенц. антропології, метаантропології. Така від­критість означає толерантність, здатність до діалогу та консенсусу. І. ви­ступає також синонімом потойбіч., транс­цендент. буття (за межами емпірич. існува­н­ня), що натякає на здатність особистості до без­меж. роз­витку, виходу за обрії буден­ності.