Інсарова Марія Миколаївна
ІНСА́РОВА Марія Миколаївна (1866, м. Новгород, нині Великий Новгород, РФ — ?) — співачка (лірико-драматичне сопрано). Навч. у С.-Петербур. консерваторії (кл. Ю. Платонової, Є. Іванова-Смоленського, С. Габеля). Від 1887 виступала у Тифлісі (нині Тбілісі), згодом у Саратові (1892–94, антреприза М. Унковського), Казані (1893, 1990; усі — Росія), Харкові (1894–96, 1900, антреприза А. Церетелі), Ростові (нині Ростов-на-Дону, РФ, 1896–97), Одесі, Києві (1900), Нижньому Новгороді, Новоросійську (обидва — Росія), Вільно (нині Вільнюс), Москві, С.-Петербурзі (1901, театр «Аркадія», антреприза М. Максакова; 1904, антреприза А. Церетелі; 1905–06, театр «Олімпія» та ін. приватні театри). Виконання вирізнялося тонкою музикальністю та лірич. проникливістю.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Ярмила («Лісовий цар» В. Сука), Орфа («Руф» М. Іпполитова-Іванова), Волхова, Оскольська, Марфа («Садко», «Пан воєвода», «Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Ліза («Пікова дама» П. Чайковського; усі — 1-е виконання); Джульєтта («Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва), Наташа («Русалка» О. Даргомижського), Ярославна («Князь Ігор» О. Бородіна), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Маша («Дубровський» Е. Направника), Марґарита («Фауст» Ш. Ґуно), Мікаела («Кармен» Ж. Бізе), Мімі («Богема» Дж. Пуччіні), Дездемона («Отелло» Дж. Верді), Ельза («Лоенґрін» Р. Ваґнера).
Людина 
