ІНТЕРНА́Т (від лат. internus — внутрішній) — заклад цілодобового су­спільного утрима­н­ня дітей, під­літків або дорослих людей. У період Великої французької революції 18 ст. Л.-М. Лепелетьє за­пропонував виховувати дітей за державний кошт у т. зв. будинках національного вихова­н­ня — І. Його план вихова­н­ня перед­бачав створе­н­ня су­спільних виховних закладів інтернатного типу з повним самообслуговува­н­ням, де діти були б ізольовані від небажаного впливу середовища, проголошував обовʼязковість вихова­н­ня і державного утрима­н­ня дітей віком від 5 до 12 р. Окремі пункти цього проекту реалізовано в освітніх системах деяких соціалістичних країн, зокрема й СРСР. Історичною перед­умовою виникне­н­ня закладів інтернатного типу — дитячих будинків, трудових комун тощо — була велика кількість без­до­глядних дітей унаслідок 1-ї світової війни та більшовицького пере­вороту 1917. На сучасному етапі діють школи-І. для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклува­н­ня, для дітей з обмеженими фізичними можливостями (з поруше­н­нями зору, слуху тощо), спеціальні школи-І. для здібних (з по­глибленим ви­вче­н­ням певних предметів, спортивні, художні, музичні та ін.) і про­блемних дітей, а також санаторні школи-І., що забезпечують по­єд­на­н­ня загальноосвітньої під­готовки в обсязі державних вимог до освіти з тривалим оздоровле­н­ням, лікува­н­ням та реабілітацією учнів, всебічний роз­виток їхньої особистості, вихова­н­ня на основі роз­кри­т­тя і повної реалізації потенційних можливостей, ро­зумових та фізичних здібностей. Загальноосвітній інтернатний заклад може мати початкові і основні школи або початкові, основні і старшу школи. Основним зав­да­н­ням санаторної школи-І. є від­новле­н­ня здоровʼя, збагаче­н­ня духовних та фізичних можливостей учнів, сприя­н­ня соціальній адаптації і самови­значен­ню. Для учнів санаторної школи-І., які після закінче­н­ня основної школи потребують подальшого тривалого пере­бува­н­ня в умовах охорон­но-лікувального режиму, за їхнім бажа­н­ням організовують професійну освіту з проходже­н­ням виробничої практики у порядку, встановленому для ПТУ. Вихованці загальноосвітніх шкіл-І. мають можливість від­відувати музичні, художні, спортивні та інші школи. Щоден­ну кількість і послідовність на­вчальних занять ви­значає шкільний роз­клад, складений від­повід­но до санітарно-гігієнічних та педагогічних вимог. Загальноосвітні інтернатні заклади функціонують в Україні також як ліцеї або гімназії. Засновники або уповноважені ними органи фінансують загальноосвітні інтернатні заклади, здійснюють їхнє матеріально-технічне забезпече­н­ня, надають необхідні будівлі, інженерні комунікації, земельні наділи, організовують будівництво й ремонт приміщень, господарське обслуговува­н­ня, харчува­н­ня учнів. Медичне обслуговува­н­ня учнів забезпечують місцеві органи державної виконавчої влади, а здійснюють від­повід­ні заклади МОЗ України, ві­домчі медичні заклади. Загальноосвітні школи-І. комплектують штатний медичний персонал. На­вчально-методичне та кадрове забезпече­н­ня, організацію під­вище­н­ня кваліфікації педагогічних працівників школа-І. може здійснювати само­стійно і за допомогою структурних під­роз­ділів від­повід­них органів державного управлі­н­ня освітою. З метою забезпече­н­ня диференці­йованого під­ходу до на­вча­н­ня у таких закладах діють класи з по­глибленим ви­вче­н­ням окремих предметів, коригува­н­ня знань, а також спеціалізовані класи. Загальноосвітня школа-І. ви­значає мережу та наповнюваність класів на основі нормативів фінансува­н­ня на одержа­н­ня загальної середньої освіти в обсязі державних стандартів, встановлених КМ України. При цьому враховують потреби місцевого населе­н­ня, можливості матеріальної бази школи-І. з обовʼязковим дотрима­н­ням санітарно-гігієнічних вимог. Комплектува­н­ня дітей до загальноосвітніх інтернатних закладів здійснюють управлі­н­ня освіти державних адміністрацій областей, ра­йонів, ра­йонів Києва і Севастополя. Санаторні школи-І. комплектують на під­ставі рішень психолого-медико-педагогічних консультацій, санаторно-курортних від­біркових комісій ра­йон­них поліклінік або міських клініко-діагностичних центрів, психоневрологічних та тубдиспансерів. Зарахува­н­ня учнів до загальноосвітньої школи-І. здійснюють наказом директора за бажа­н­ням батьків або осіб, які їх замінюють, в окремих випадках — за ріше­н­ням органів опіки і піклува­н­ня. Учні, які проживають у сімʼях, можуть на­вчатися у загальноосвітній школі-І. лише за від­сутності на даній території загальноосвітньої школи. В окремих випадках діти, які знаходяться на утриман­ні загальноосвітньої школи-І., за згодою її ради можуть проживати в сімʼях. Діти-сироти і діти, які залишилися без піклува­н­ня батьків, пере­бувають у дитячих будинках або школах-І. для таких дітей чи за їхнім бажа­н­ням можуть на­вчатися у загальноосвітній школі-І. Діти і під­літки з однієї сімʼї (брати, сестри) під­лягають зарахуван­ню до однієї школи-І., за винятком тих випадків, коли за медичними показниками вихова­н­ня цих дітей повин­но здійснюватися окремо. За утрима­н­ня дітей у загальноосвітній школі-І. з батьків або осіб, які їх замінюють, у встановленому порядку стягується плата. За ріше­н­ням державних адміністрацій, на території яких знаходяться школи, батьки або особи, які їх замінюють, в установленому порядку можуть бути звільнені від плати. Плата за утрима­н­ня дітей у санаторних школах-І. від­сутня. Діти-сироти і діти, які залишилися без піклува­н­ня батьків, користуються пільгами й пере­вагами від­повід­но до норм, установлених для цієї категорії дітей. Учні, які не встигають протягом 2-х років на­вча­н­ня у школі-І. 1-го ступеня, під­лягають обстежен­ню психолого-медико-педагогічною консультацією. За її висновками вони, як правило, продовжують на­вча­н­ня у спеціальних на­вчально-виховних закладах. За бажа­н­ням батьків чи осіб, які їх замінюють, такі діти можуть на­вчатися у класах (групах) під­вищеної індивідуальної уваги при загальноосвітніх школах-І., класах, а також індивідуально в педагогів, які мають спеціальну освіту або від­повід­ну педагогічну кваліфікацію. За необхідності вводять посади логопеда, практичного психолога, ін­структора з лікувальної фізичної культури, вчителя ритміки та ін. Пита­н­ня про доцільність та порядок проведе­н­ня екзаменів, тестува­н­ня або інших ви­пробувань вирішує рада школи-І. за погодже­н­ням з органами державного управлі­н­ня освітою. Тривалість пере­бува­н­ня учнів у санаторній школі-І. встановлюють при направлен­ні у межах одного року. Продовжують встановлений термін на під­ставі показань шкільної медико-педагогічної комісії за погодже­н­ням з головою комісії, яка направляла учнів. У міру від­новле­н­ня здоровʼя дітей пере­водять до загальноосвітньої школи. Перші в Україні школи-І. засновані на початку 1960-х рр., зокрема при Київському університеті (мала фізико-математичний напрям), Київську середню музичну школу-І. ім. М. Лисенка, І. при Київській художній середній школі ім. Т. Шевченка. Нині діє мережа спеціальних шкіл-І.: 1–3 ступенів — для глухих, сліпих дітей, дітей з поруше­н­нями слуху, зору, опорно-рухового апарату; 1–2 ступенів — для дітей з тяжкими поруше­н­нями мовле­н­ня, затримкою психічного роз­витку, для ро­зумово від­сталих дітей. Крім того, в Україні функціонують інтернати для осіб похилого віку та інвалідів, геріатричні будинки-інтернати, пансіонати для ветеранів війни і праці, дитячі будинки-інтернати та психоневрологічні інтернати для осіб, які потребують допомоги.