Інтерпол

Визначення і загальна характеристика

ІНТЕРПО́Л (скорочено від англ. International Criminal Police Organization) — міжнародна організація кримінальної поліції. Необхідність у створенні такого органу стала очевид. на поч. 20 ст. і була пов’язана зі зростанням інтернаціоналізації злочинності. Ідею його створення вперше висловлено на 1-му Конгресі кримінал. поліції 1914, однак 1-а світова війна завадила її реалізувати. 1923 на 2-му Конгресі кримінал. поліції було створ. Міжнар. комісію кримінал. поліції з центром у Відні (її чл. стали 17 держав, переважно європ.). 1956 ухвалено чинний статут І., його місцеперебуванням визначено Париж (1989 штаб-квартиру перенесено до м. Ліон, Франція). Осн. завдання: забезпечення широкої взаємодії всіх органів кримінал. поліції в рамках чинного законодавства держав-чл. і Заг. декларації прав людини 1948; створення і розвиток установ для запобігання злочинності та боротьби з нею; своєчасне попередження нац. служб про можливість вчинення злочинів і надання допомоги у викритті й розшуку злочинців; координація міжнар. розшуку злочинців, підозрюваних, осіб, які зникли безвісти, та викрадених цінностей. І. діє переважно у сферах боротьби з торгівлею наркотиками, відмиванням (легалізацією) доходів, отриманих незакон. шляхом, міжнар. тероризмом, фальшивомонетництвом, крадіжками творів мистецтва, злочинністю неповнолітніх. При цьому гол. принципом діяльності організації є категорична заборона втручання у внутр. справи держав. Фінанс. ресурси організації складаються з грош. внесків держав-чл., пожертв, дарунків, субсидій, дотацій тощо. Може консультуватися з міжнар. і нац. організаціями з усіх питань, що належать до її компетенції. І. має бл. 670 територ. організацій. Найвищий пленар. орган — Ген. асамблея у складі представників усіх держав-чл. (у роботі також можуть брати участь спостерігачі від ін. держав та міжнар. організацій). Постій. робочим органом є ген. секретаріат на чолі з ген. секретарем. Сесії Ген. асамблеї проводять щороку, її рішення з організац. і процедур. питань обов’язкові для виконання, а резолюції на адресу поліцей. органів — рекомендаційні. Представники держав-чл. регулярно проводять регіон. конференції. У період між сесіями Ген. асамблеї функції найвищого адм. органу здійснює виконком, що складається з обраних Ген. асамблеєю президента (строком на 4 р.), 3-х віце-президентів (на 3 р.), які представляють різні країни та континенти, і 9-ти делегатів. Президент виконкому фактично є главою всієї організації і керує її діяльністю між сесіями Ген. асамблеї. Засідання виконкому проводять раз на рік, усі рішення ухвалюють простою більшістю голосів. 1987 у складі ген. секретаріату створ. Європ. секретаріат для вирішення регіон. проблем боротьби з незакон. торгівлею наркотиками на континенті та ін. злочинами і вдосконалення співпраці поліцейських держав Європи. Особл. місце у системі органів упр. посідають Нац. центр. бюро І., організовані у структурі поліцей. служби кожної держави-члена. Вони не здійснюють самост. оперативно-розшук. діяльність, а лише забезпечують обмін необхід. інформацією. У практиці І. виокремлюють 3 види розшуку: звич., терміновий і змішаний. Важливим досягненням І. стало укладення та ведення Картотеки міжнар. злочинів і злочинців. Україна вступила до І. 1992.

Завантажити статтю