ІНФОРМАЦІ́ЙНІ РЕСУ́РСИ — інформація, по­дана у формі, придатній для зберіга­н­ня, накопиче­н­ня, обробле­н­ня та викори­ста­н­ня. Як обʼєкти зберіга­н­ня знань І. р. є вихідними даними для створе­н­ня нових знань, що також можуть бути пред­ставлені у ви­гляді інформаційних ресурсів. Викори­ста­н­ня інформаційних ресурсів перед­бачає можливість їх інтер­претації як людиною, так і компʼютерними системами й про­грамами. І. р. зберігають у бібліотеках, архівах, музеях, базах даних, сховищах інформаційних систем, цифрових репозитаріях після попередньої каталогізації, що забезпечує полегше­н­ня пошуку, ви­значе­н­ня галузі за­стосува­н­ня та систематизацію знань. Електрон­ні інформаційні ресурси нині становлять основну форму існува­н­ня: вони зберігаються у «хмарах» (cloud storage), на серверах дата-центрів, твердотільних і магнітних носіях. 

Компактність, здатність зберігати великі обсяги даних, швидкодія та зручність роботи з ними зумовили на­прикінці 20 — на початку 21 ст. масове пере­веде­н­ня ресурсів в електрон­ну форму. Сьогодні цифрові енциклопедії, наукові ви­да­н­ня, освітні курси, державні реєстри та інші електрон­ні ресурси активно витісняють традиційні носії. Роз­виток Національної про­грами інформатизації України (1998) започаткував широке оцифрува­н­ня бібліотек, архівів, музейних фондів і створе­н­ня державних електрон­них реєстрів. У 21 ст. завдяки роз­витку інтернету, від­критого до­ступу (open access) і хмарних технологій інформаційні ресурси стали глобально до­ступними. В Україні значний поштовх їх популяризації забезпечили проєкти цифровізації державних сервісів (зокрема за­стосунок «Дія») та створе­н­ня від­критих електрон­них бібліотек і баз даних. 

У сучасному су­спільстві інформаційні ресурси за значе­н­ням прирівнюють до трудових, енергетичних та інших ресурсів держави, роз­глядають як національне на­дба­н­ня й стратегічний фактор роз­витку. Водночас актуальними є пита­н­ня їхньої стандартизації, без­пеки, захисту персональних даних (GDPR, національне законодавство), а також забезпече­н­ня рівного до­ступу громадян до знань (подола­н­ня цифрового роз­риву).