Іоасаф

Визначення і загальна характеристика

ІОАСА́Ф (Жевахов Володимир Давидович; 24. 12. 1874(05. 01. 1875), с. Линовиця Пирятин. пов. Полтав. губ., нині смт Прилуц. р-ну Черніг. обл. — 04. 12. 1937, м. Курськ, РФ) — громадський і церковний діяч. З походже­н­ня дворянин. Закін. Колегію П. Ґалаґана, юрид. факультет Університету св. Володимира (1899) в Києві. Працював 1900–11 у Київ. суд­дів. палаті, 1902–14 неодноразово був обраний мировим суд­дею Пирятин. і Київ. пов. Від 1911 — стат. радник Київ. губерн. правлі­н­ня. Учасник монарх. руху, чл. Рос. зі­бра­н­ня в Києві. Багато жертвував на потреби Церкви. Ініціював і фінансував археол. дослідж. Звіринецьких печер (керувати роз­копками за­просив у серпні 1912 О. Ертеля), заснував фонд, на кошти з якого побудовано церкву Різдва Пресвятої Богородиці (грудень 1913). Під час 1-ї світової війни служив уповноваженим Червоного Хреста у Полтав. губ. (1915–18). В Українській Державі геть­мана П. Скоропадського (1918) — чиновник з особл. доручень при МВС. Після встановле­н­ня рад. влади в Україні викладав іноз. мови. У лютому 1924 заарешт. Згодом після звільне­н­ня 20 грудня того ж року у Іонин. Свято-Троїц. монастирі Києва прийняв чернечий постриг з рук єпис­копа Уманського Макарія (Кармазіна), пізніше хіротонізов. у сан диякона, ігумена, архімандрита. 6 червня 1926 у Хрестовоздвижен. монастирі м. Нижній Новгород (РФ) митрополитом Сергієм (Страгородським) рукопоклад. на єпис­копа Дмитровського, вікарія Курс. єпархії. 16 вересня того ж року заарешт., за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності засудж. до 3-х р. таборів, покара­н­ня від­бував на Соловках, після звільне­н­ня залишався у заслан­ні в Сибіру. Від вересня 1932 — єпис­коп Пʼятигорський, від жовтня того ж року — Чебоксарський і Чуваський, від червня 1934 — Могильовський, 1936 — Мінський. Пере­бував на спокої в м. Бєлгород, 16 жовтня 1936 заарешт. і висланий у м. Боровичі (Новгород. обл.; обидва — РФ). 29 січня 1937 заарешт. знову, за звинуваче­н­ням у кер-ві контр­рев. фашист. організацією церковників засудж. до роз­стрілу. 1990 реабіліт. 2002 канонізов. Синодом РПЦ.

Літ.: Климент (Вечеря), иеродиакон. Жизнеописание священ­номученика Иоасафа (Жевахова) // Архангельский Н. В. Зверинецкие пещеры в Киеве. К., 2003; Жевахова Н. Д. Жеваховы. Хайфа, 2010.

А. В. Павлушенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю