КО́ЧИН Микола Єв­графович (Кочин Николай Ев­графович; 06(19). 05. 1900, С.-Пе­тербург — 31. 12. 1944, Москва) — російський фахівець у галузі механіки, математик, геофізик. Доктор фізико-математичних наук (1935, без захисту дис.), академік АН СРСР (1939). Закін. Петрогр. університет (нині С.-Пе­тербург, 1923). Працював від 1922 у Гол. геофіз. обсерваторії; 1931 — за­ступник директора, 1933–34 — директор Ін­ституту теор. метеорології; 1932 — у Фіз.-мат. ін­ституті АН СРСР (усі — Ленін­град, нині С.-Пе­тербург); 1934–39 — у Матем. ін­ституті АН СРСР (Ленін­град, від 1935 — у Москві): 1937–39 — завідувач від­ділу механіки; 1936–38 — у Центр. аеро­гідродинам. ін­ституті; 1939–44 — завідувач від­ділу гі­дромеханіки Ін­ституту механіки АН СРСР (обидва — Москва); водночас ви­кладав 1924–34 у Ленінгр. університеті; 1938–44 — у Моск. університеті: завідувач кафедри гі­дромеханіки. Премії Наркомосу (1927) та Гол. геофіз. обсервато­рії (1933). Показав можливість руху стисливої рідини під дією консе­рватив. сил з утворе­н­ням вихорів за від­сутності припливу енергії ззовні (1923); дав роз­­вʼя­зок рівнянь для руху стисливої рідини на Землі, що обертається (1924); ви­значив умови зонал. циркуляції атмо­сфери, роз­робив пита­н­ня її циклогенезу та заг. цир­куляції, об­ґрунтував метод дов­гих хвиль у задачах динам. ме­теорології; заклав основи методу ви­значе­н­ня полів швидкості та тис­ку залежно від поля т-р; ви­вчав сильні роз­риви (ударні хви­лі) у стисливій рідині (1924–25); досліджував точні види хвиль скінчен­ної амплітуди на повер­хні поділу двох рідин скінчен­ної глибини (1928) та вирішив зада­чу про вільні хвилі малої ампліту­ди на поверх­ні не­стисливої рідини (1935); за­пропонував (1937) метод виріше­н­ня плоскої задачі про від­водне крило; формули для опору корабля, форми хвильової поверх­ні та під­німал. сили; вирішив плоску задачу про глісирува­н­ня слабозігнутого контура на поверх­ні важкої не­стисливої рідини (1938); заклав основи теорії хита­н­ня корабля з ураху­­ван­ням взаємодії його корпуса та води; уперше вирішив задачу для крила скінчен­ного роз­маху (1941–44).