Ірецький Віктор Якович

ІРЕ́ЦЬКИЙ Віктор Якович (справж. — Глікман; ін. псевдоніми — Іріксон, Старозавітний; 01(13). 09. 1882, Харків — 16. 11. 1936, Берлін) — прозаїк, критик, журналіст. Навч. у Київ. політех. інституті (1901–05; у лютому 1902 був відрах. за участь у студент. заворушеннях, після 2-х місяців арешту вступив знову). На поч. 20 ст. почав друкувати свої оповідання у пресі, зокрема в «Киевской газете». Від 1906 — у С.-Петербурзі. 1906–08 — вільний слухач С.-Петербур. університету, 1911–15 відвідував лекції у С.-Петербур. археол. інституті. У цей період у г. «Речь» та її додатку «Иллюстрированная неделя» опублікував свої перші бібліогр. замітки, присвячені переважно зх.-європ. літературі, згодом — один із постій. літ. критиків цієї газети. Співпрацював також у тогочас. журналах та газетах — «Вестнике Европы», «Современном мире», «Сатириконе». Перші оповідання І. стосувалися переважно сільс. життя: «Ожидание» («Речь», 1906, 2 апр.) розповідає про селян. заколот, «Мамонт» («Современный мир», 1908, № 2) — про непорозуміння між поміщиками та селянами з їхніми архаїч. переконаннями, «Книга без конца» (там само, 1912, № 3) — про столипін. страти, «Странники» («Вестник Европы», 1914, № 2) — про розлад у колись міцних дворян. сім’ях. Майстерність побудови сюжету виявилася й у творах на ін. теми: «Опасный путь» («Солнце России», 1914, № 42–43) — військ. оповідання, створене у пригодниц. жанрі, «Белая ночь» («Новая жизнь», 1915, № 5) — про стосунки між чоловіком і жінкою. 1910 отримав Гоголів. премію на конкурсі Товариства любителів рос. словесності. Висвітлював події, які відбувалися після Лютн. революції. 1917 у Петрограді (нині С.-Петербург) опублікував брошури «Охранка» і «Романовы», 1916 і 1921 — зб. оповідань «Суета» і «Гравюры». Був співзасн. Всерос. професій. спілки письменників, одним із кер. петрогр. Будинку літераторів. Восени 1922 І. з групою відомих учених і громад. діячів вислали з СРСР за кордон, де його творчість посідала помітне місце у рос. еміграц. літ-рі. Протягом наступ. років опублікував низку статей, рецензій, оповідань у рос. газетах Берліна, Риґи, Нью-Йорка, а також романи «Похитители огня» (Берлин; Лейпциг, 1925), «Наследники» (Берлин; Рига, 1928), «Холодный уголь» (Берлин, 1930), «Пленник» (Берлин, 1931); повість «Прибежище» (Рига, 1931), зб. оповідань «Коварство и любовь» (Берлин, 1936). Посмертно вийшла зб. оповідань «Она» (Берлин, 1937).

Літ.: Пильский П. 2 х 2 = 5. 25-летие литературной деятельности Ирецкого // Сегодня. 1931, 22 авг.; Русский Берлин. 1921–1923. Париж, 1983; Бербелова Н. Железная женщина // Дружба народов. 1989. № 10.

А. І. Шушківський, Р. В. Руденко