ІРИНЕ́Й (Середній Іван Петрович; 10. 05. 1939, с. Стовпин Межирiц., нинi Корец. р-ну Рiвнен. обл.) — церковний діяч УПЦ МП. Ордени св. рівно­апостол. князя Володимира Великого 3-го (1974), 2-го (1989) і 1-го (1999) ступ., преподобного Сергія Радонезького 3-го (1979), 2-го (1982) та 1-го (2009) ступ., св. рівно­апостол. Марії-Маґдалини (Польс. Православна Церква, 1990), преподобних Нестора Літописця 1-го ступеня і Серафима Саровського 2-го ступеня (обидва — 2005), св. апостола і євангеліста Іоан­на Богослова 1-го ступеня (2009). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1999, 2004, 2009). Закiн. Ленiнгр. (нині С.-Петербург) духовні семінарію (1961) та академію зі ступ. канд. богословʼя (1968), де й залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня на каф. канон. права. У травні того ж року рукопоклад. у сан диякона, згодом — священика. 1 вересня 1970 прийняв чернечий постриг. 1971 во­звед. у сан архімандрита. Від­тоді — клірик пред­ставництва Моск. патріарха у Японії. 27 липня 1975 патріархом Московським і всієї Русі Пименом (Ізвєковим) хіротонізов. на єпис­копа Уфимського i Стерлітамацького, 1976 при­знач. єпис­копом Серпуховським, вікарієм Моск. єпархії, керуючим Патріаршими парафіями у Канаді і тимчасово в США. Від липня 1982 — архі­єпис­коп Алма-Атинський і Казах­станський, від 1984 — Харківський i Богодухівський, від 1989 — Львівський i Дрогобицький, від 1990 — Рівненський i Острозький, від 1993 — Дні­пропетровський і Криворізький, від 1996 — Дні­пропетровський і Павло­градський. 2002 во­звед. у сан митрополита. Очолював делегацію РПЦ на конф. «США–СРСР: Мости до миру в світі» (1984), у складі делегації Рад. комітету захисту миру брав участь у засі­да­н­нях Антивоєн. організації «Братство примире­н­ня» у США (1988). Автор низки богослов. публікацій, проповід­ей, послань тощо.