Ірлявський Іван

ІРЛЯ́ВСЬКИЙ Іван (справж. — Рошко Іван Іванович; 17. 01. 1919, с. Ірлява, нині Ужгород. р-ну Закарп. обл. — 21. 02. 1942, Київ) — поет. Закін. Мукачів. торг. школу (нині Закарп. обл.; 1938). У 1939, після захоплення Карпат. України гортист. Угорщиною, виїхав до Воєводини (нині Сербія), згодом працював у видавництві «Пробоєм» (Прага), редагував однойм. журнал. Співпрацював з Культур. референтурою ОУН. Належав до т. зв. праз. групи укр. поетів. Автор зб. інтим. і громадян. лірики «Голос срібної землі» (1938), «Моя весна» (1940), «Вересень» (1941), «Брості» (1942; усі — Прага). Восени 1941 у складі похід. групи ОУН прибув до окупов. Києва, де став секр. підпіл. Спілки укр. письменників (очолюваної О. Телігою), працював у г. «Українське слово». Один із засн. тижневика «Литаври». 9 лютого 1942 заарешт. ґестапо, розстріляний у Бабиному Яру. 2002 на Закарпатті започатковано конкурс худож. слова ім. І. та видано зб. творів «Брості» (упорядник, автор передмови і приміток Д. Федака).

Рекомендована література

1. Мишанич О. Голос срібної землі // Закарп. правда. 1990, 24 лют.;
   Google Scholar Internet
2. Хланта І. В. Літературне Закарпаття: Бібліогр. покажч. Уж., 1995;
   Google Scholar Internet
3. Ребрик Н. Іван Рошко (Ірлявський): «Ірлявські дзвони в моїм серці чути»: Життєвий і твор. шлях поета. Уж., 2000.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю