Ісаєв Микола Олександрович

ІСА́ЄВ Микола Олександрович (1891, побл. Одеси — 04. 12. 1977, м. Іври побл. Парижа) — живописець, графік і сценограф. Учасник 1-ї світової війни. Навч. на поч. 1900-х рр. в Одес. та Харків. худож. училищах, 1925 — у майстерні А. Яковлєва, після 1926 — у П. Рансона. Працював 1920–24 декоратором Нар. театру в Белґраді, копіював візант. фрески. Брав участь у мист. виставках від 1924. Персон. — у Белґраді (1924), Парижі (1926, 1949, 1951, 1962, 1964, 1968, посмертна — 1978), Нью-Йорку (1957). Автор пейзажів («Дахи», 1920-і рр.; «На терасі», 1930), натюрмортів, портретів, декорацій (зокрема до вистав театру Ж. Пітоєва). Оформив павільйон Балт. держав на Міжнар. виставці у Парижі (1937). 1940–45 мешкав на Пд. Франції. У влас. будинку переховував партизанів та офіцерів. Нагородж. Хрестом Опору (1971). Подорожував Францією, Швейцарією, Італією, Іспанією. Вільний фігуратив. живопис цього періоду насичений кольором, з яскраво вираженим декор. началом. Виконував фрески та ікони для церков у Марселі та Страсбурзі. Ілюстрував кн. «Цветы зла» Ш. Бодлера, «Любовные сонеты» П. Ронсара, «Новые, необыкновенные рассказы» Е. По, «Нос» М. Гоголя. Співпрацював із ж. «С’est Paris». Окремі роботи зберігаються у Музеї сучас. мистецтва в Парижі.

Літ.: Лидарцева Н. Выставка картин Н. А. Исаева // Рус. мысль. 1968, 15 фев.; Паншина Т. Смерть художника Николая Исаева // Там само. 1978, 19 янв.

Т. В. Басанець