ІСАКО́ВСЬКИЙ Михайло Васильович (Исаковский Михаил Васильевич; справж. — Ісаков; Исаков; 07(19). 01. 1900, с. Глотовка, нині Смолен. обл., РФ — 20. 07. 1973, Москва) — російський поет. Герой Соц. Праці (1970). Державні нагороди СРСР. Навч. у гімназії м. Смоленськ (1915–17). Працював у редакціях газет. Від 1931 — у Москві. Автор зб. «Провода в соломе» (1927), «Провинция» (1930), «Мастера земли» (1931), «Четыре желания» (1936), «Стихи и песни» (1948; Сталін. премія, 1949). Зб. «Наказ сыну» (1943), «Здравствуй, Смоленск!» (1944) присвяч. подіям 2-ї світової війни. За твори, що стали популяр. піснями («И кто его знает…», «Катюша», «Огонек», «В лесу прифронтовом», «Ой туманы мои», «Летят пере­летные птицы» та ін.), від­знач. Сталін. премією 1943 і 1949. Видав низку кн. публіцист. і критич. статей, зокрема «О поэтическом мастерстве» (1952), «О поэтах, о стихах, о песнях» (1968), автобіогр. кн. «На Ельнинской земле» (1971–72). Написав вірш «Украина моя, Украина!» (1943). Пере­клав з білорус. мови поему Я. Купали про Т. Шевченка «Тарасова доля» (1939), низку укр. нар. пісень, творів Т. Шевченка (баладу «Причин­на», поему «Катерина», вірш «Гоголю» та ін.), Лесі Українки (драму «Лісова пісня»), І. Франка, М. Рильського («Троянди й вино­град»), П. Воронька та ін. Укр. мовою окремі вірші І. пере­клали А. Малишко, В. Забаштанський, В. Гужва, М. Карпенко, М. Ігнатенко, С. Литвин. 2000 у Смоленську І. встановлено памʼятник.