Ісаченко Олександр Васильович

Визначення і загальна характеристика

ІСАЧЕ́НКО Олександр Васильович (08(21). 12. 1910, С.-Петербург — 19. 03. 1978, м. Клаґенфурт, Австрія) — мово­знавець-славіст. Член-кореспондент АН НДР (1964), Чехословач­чини (1968), Австрії (1973). Від 1920 — в Австрії. Закін. Віден. університет (1933). У 1933–35 стажувався у Парижі та Празі. Працював у Віден. університеті (1935–38), Люблян. університеті (1939–41), де захистив доктор. дис. (1939); проф. Комерц. ін­ституту в Братиславі (1941–45) та Братислав. університету (1945–55); завідувач кафедри словʼян. філології і проф. філос. факультету Університету у м. Оломоуц (Чехія, 1955–60); заст. дир. Ін­ституту мови і літ-ри Чехослов. АН (Прага, 1965–68). Засн. і кер. Центру з ви­вче­н­ня структур. граматики АН НДР (1960–65). Від 1968 — проф. Каліфорн. університету (м. Лос-Анджелес, США); від 1971 — завідувач кафедри заг. і приклад. мово­знавства й славістики Університету в Клаґенфурті. Пред­ставник праз. лінгвіст. школи. Наукові дослідже­н­ня: сучасна рос. літ. мова та методика її викла­да­н­ня, історія російської мови, контрастив. граматика словʼян. мов. На основі аналізу вжива­н­ня в «Слові о полку Ігоревім» категорії двоїни доводив неможливість під­робки памʼятки («Двойствен­ное число в “Слове о полку Игореве”» // «Заметки к “Слову о полку Игореве”», Бел­град, 1941, вып. 2); під керівництвом І. виконано її перший пере­клад словац. мовою — «Slovo o pluku Igorovom, Igora syna Sviatoslava vnuka Olěga» (Bratislava, 1947). Засн. ж. «Russian Linguistics» (1974).

Пр.: Fonetica spisovnéj ruštiny. Bratislava, 1947; Slovensko-ruský prekladový slovník. Dl. 1–2. Bratislava, 1950–57; Грам­матический строй рус­ского языка в сопо­ставлении с словацким: Морфология. Bratislava, 1954. Ч. 1; 1960. Ч. 2; Москва, 2003; Die russische Sprache der Gegenwart. Halle, 1962. T. 1; München, 1995; Geschichte der russischen Sprache. Bd. 1–2. Heidelberg, 1980–83.

Л. В. Андрієнко, А. С. Свентух

Завантажити статтю