ІСТО́МІН Костянтин Микола­йович (Истомин Кон­стантин Николаевич; 26. 12. 1886(07. 01. 1887), м. Курськ, Росія — липень, за ін. даними — 24 чи 28. 08. 1942, м. Самарканд, Узбеки­стан) — російський живописець і педагог. Навч. 1904–05 у худож. студії Є. Шрейдера у Харкові. Заарешт. 1905 за участь у демонстраціях робітників. Звільн. 1906. Ви­їхав до Німеч­чини. Навч. 1906–08 живопису у Ш. Гол­лоші у Мюнхені, 1909–13 — у від­діл. історії мистецтв при істор.-філол. факультеті Моск. університету. Учасник 1-ї світової війни. Від 1918 працював у секції образотвор. мистецтва Мосради. 1919 пере­бував у Червоній армії. 1920–21 — на дипломат. роботі у Вірменії. Від 1921 — організатор і проф. Вищих худож. майстерень; викладав у Моск. полігр. (1930–39) та худож. (1937–42) ін­ститутах. Член Асоц. художників рев. Росії. Учасник мистецьких ви­ставок від 1910. Персон. — у Москві (посмертні — 1961, 1975, 1978). Для творчості І. притаман. стиль живопису емоцій і кольору, по­єд­на­н­ня традицій мистецтва «пере­движників» із вираз. пластикою європ. мистецтва. Створював пейзажі, натюрморти, порт­рети, жанр. полотна, ескізи декорацій і костюмів до ви­став. Автор теор. роз­відок і навч. про­грам. Окремі полотна зберігаються у ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург), Саратов. ХМ (РФ), Курській картин. галереї. Серед учнів — Л. Ільїна, І. Савицький. Порт­рети І. виконали В. Фаворський, І. Чайков, П. Львов.