Італійці
ІТАЛІ́ЙЦІ — нація, основне населення Італії. Заг. чисельність — бл. 80 млн осіб, з яких бл. 59 млн проживають в Італії. Крім того, повне або частк. італ. походження мають 23 млн жителів Бразилії, 17 млн — США, 15 млн — Арґентини, 1,5 млн — Франції, 800 тис. — Швейцарії, 600 тис. — Німеччини. На укр. землях перші італ. громади з’явилися на поч. 19 ст. у нових порт. містах Пн. Причорномор’я (Одесі, Феодосії, Керчі, Маріуполі, Миколаєві, Бердянську) і складалися з емігрантів із Апеннін. п-ова, які займалися переважно торгівлею. Формуючи муніцип. інфраструктуру, італ. купці залучали до цієї роботи земляків-моряків (матросів і капітанів торг. суден), робітників порту, будівельників, маклерів товар. бірж та ін. фахівців, зокрема у профес. структурі найстарішої одес. громади були представлені дрібні торговці, ремісники, викладачі, архітектори, співаки, музиканти, скульптори. На поч. 19 ст. чисельність італ. громади Одеси становила 800 осіб (заг. кількість мешканців міста — 7–8 тис. осіб), 1834 — 1016 осіб (насел. Одеси та її околиць — 61 899 осіб), 1837 — 1600 осіб. Переорієнтація у 2-й пол. 19 ст. хліб. торгівлі Італії на пн.-амер. ринок зумовила відтік торговців з Одеси: 1897 тут мешкало 286 працездат. І. чол. статі, 1905 — загалом бл. 650 осіб. Майже одночасно італ. громади виникли в Криму: у Феодосії (на поч. 19 ст.), Керчі (у 1820-х рр.). Згідно з переписом насел. 1897 (за мовною ознакою), у Керчі та її передмістях мешкало 816 І., у Феодосії — 55, Бердянську — 171. Наприкінці 19 ст. сформувалися італ. громади у Києві та Харкові. Під час Визв. змагань 1917–21 осн. частина І. за допомогою уряду Італії, який надіслав кораблі у чорномор. порти, повернулася на батьківщину (з міст Криму — бл. 150 осіб). На поч. 1920-х рр. більшість італ. громад припинила існування, однак деякі з них кількісно зросли (у Керчі 1930 італ. громада нараховувала 1300 осіб). Унаслідок першої (довоєн.) хвилі сталін. депортацій і репатріацій керчен. громада І. значно зменшилася, 1937 залишилося 150–200 осіб, які зберегли підданство Італії (етніч. І. — рад. громадян тодішня статистика не виокремлювала). У ході другої хвилі депортації наприкінці січня — у лютому 1942 до Центр. Казахстану з Керчі вивезено понад 500 І. та чл. їхніх родин (загалом 150 сімей), багато з яких загинули невдовзі після переселення від голоду та хвороб. У часи хрущов. «відлиги» після політ. реабілітацій частина депортов. І. повернулася до Керчі (за переписом насел. 1989 у місті мешкало 316 І.). Після проголошення незалежності України 1992 засн. Асоц. італійців Криму з метою об’єднання етніч. І. Криму, відродження нац. культури, рідної мови, сприяння збереженню істор. спадщини, відновлення істор. зв’язків між Кримом та Італією, боротьби за політико-правову реабілітацію І. Криму та чл. їхніх родин, постраждалих від насильниц. переселення у роки війни. 2008 у Керчі засн. Італ. асоц. «Черкіо». Її осн. завдання: об’єднання І. Криму та їхніх нащадків для захисту заг. прав й інтересів, вивчення історії І. Криму, збереження пам’яті про співвітчизників, відродження італ. традицій, мови, культури, встановлення зв’язків з істор. батьківщиною, обстоювання офіц. визнання факту репресій за нац. ознакою та насильниц. депортації І. Криму, підготовка реєстру всіх загиблих і постраждалих у роки репресій. Обидві асоц. співпрацюють із посольством Італ. Респ. в Україні, яке сприяло відкриттю в Керчі відділ. Комітету Данте Аліґ’єрі для поширення надбань рідної культури та сприяння у вивченні італ. мови. Нині з Асоц. італійців Криму й Італ. асоц. «Черкіо» співпрацюють понад 200 І. та чл. їхніх родин, які мешкають у Криму та за його межами. Завдяки активності Італ. асоц. «Черкіо» налагоджено зв’язки із Союзом апулійців, Ліґурій., Венет. і Трентин. комітетами І. у світі, організаціями І. ін. міст України, а також РФ, Казахстану, Молдови, Канади. Член асоц. опікуються питаннями повернення прав осіб, депортов. за нац. ознакою, міжкультур. обміну з Італією; разом із Інститутом італ. культури (Київ) організовують роботу курсів італ. мови за участі викл. з Італії.
Рекомендована література
- Gli Italiani nel Mar Nero. La colonia di Odessa // Rivista d’Italia. 1906, agosto; G. Vignoli. Gli italiani di Crimea e la loro deportazione in Cazachistan // G. Vignoli. Gli italiani dimenticati. Minoranze italiane in Europa (Saggi e Interventi). Milano, 2000;
- R. Risaliti. Deportati da Stalin: la tragedia della comunità italiana di Crimea // La storia dimenticata. Montadori, 2001;
- E. Dundovich, F. Gori, E. Guercetti. Reflections of the Gulag. Annali. Anno Trentasettesimo. Milano, 2001;
- Бацак К. Італійська еміграція в Україні наприкінці ХVІІ — у першій третині ХІХ століття. Витоки. Формування. Діяльність. К., 2004;
- G. Giacchetti Boico, G. Vignoli. L’olocausto sconosciuto: lo sterminio degli italiani di Crimea. Roma, 2008.
Завантажити статтю
Світ-суспільство-культура 