Іщак Андрій
ІЩА́К Андрій (23. 10. 1887, м. Миколаїв, нині Львівської обл. — 26. 06. 1941, с. Сихів Стрийського р-ну Львівської обл.) — церковний діяч УГКЦ. Здобувступень доктора богословʼя в Іннсбруцькому університеті (Австрія, 1914). 26 червня того ж року висвячений, служив військовим капеланом. 1918 — префект Греко-католицької духовної семінарії у Львові. Від 1928 — у Львівській богословській академії: від 1932 — надзвичайний професор. Одночасно — парох церкви Пресвятої Трійці у Сихові. Член Богословського наукового товариства у Львові. Автор наукових праць з історії Церкви, догматики, схоластики і патристики. Загинув під час відступу радянських військ. Беатифікований 27 червня 2001 під час візиту папи Івана-Павла ІІ до Львова.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Унійні і автокефальні змагання на українських землях від Данила до Ісидора // Богословія. 1923. Т. 1; 1924. Т. 2; 1927. Т. 5; Палінодія // Там само. 1930–31. Т. 8–9; Філіокве у Фотія і його наслідників. 1932; Почитання Найсвятішої Євхаристії на Сході. 1932; Догматика нез’єдиненого Сходу: Підруч. 1936; Святий Авґустин і Схід // Богословія. 1941. Т. 9.