Іщенко Андрій Венедиктович

І́ЩЕНКО Андрій Венедиктович (20. 08. 1937, с. Нова Ободівка, нині Тростянец. р-ну Вінн. обл. — 02. 06. 2005, Київ) — спів­ак (тенор), педагог. Заслужений артист УРСР (1968). Закін. Київську консерваторію (1965; кл. Р. Разумової). Працював солістом Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка (1964–85). Водночас 1986–91 викладав у Київ. пед. ін­ституті: від 1988 — завідувач кафедри теорії та методики по­становки голосу. Володів ніжним голосом сріблястого тембру широкого діапазону, рівним в усіх регі­страх. У репертуарі партії укр. та зарубіж. класики. 1963–82 гастролював за кордоном як соліст з Держ. нар. хором ім. Г. Верьовки. У звʼязку з хворобою перед­часно залишив сцену.

Партії: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Андрій, Петро («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Марко («Наймичка» М. Вериківського), Богун («Бог­дан Хмельницький» К. Данькевича), Гнат («Полководець» Б. Лятошинського), Василь («Милана» Г. Майбороди), Адмірал («Загибель ескадри» В. Губаренка), Всеслав («Аскольдова могила» О. Верстовського), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), де Ґріє («Манон» Ж. Мас­сне), Артур («Лючія ді Лам­мермур» Ґ. Доніцет­ті), Альфред, Кас­сіо («Травіата», «Отел­ло» Дж. Верді), Пінкертон («Мадам Бат­терфляй» Дж. Пуч­чіні).

Літ.: Третяк Л. Крок у вічність з недо­співаною піснею. К., 1997.

В. Г. Антонюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю