ІЩУ́К Руслан Васильович (25. 06. 1949, м. Почаїв Кременецького р-ну Тернопільської обл. — 10. 01. 2022) — композитор, аранжувальник, хоровий диригент. Член Національної ліги українських композиторів (1997). Закінчив музично-педагогічний факультет Івано-Франківського педагогічного ін­ституту (1972), при якому заснував і очолив вокальний ансамбль «Росинка» (1967–68) та вокально-інструментальний ансамбль «Опришки» (1968–73; записав 3 платівки на фірмі «Мелодія», 2 — у США та Канаді). Очолював вокально-інструментальні ансамблі «Збруч» Тернопільської (1973–74), «Беркут» Івано-Франківської (1975–76), «Закарпа­т­тя» Закарпатської (Ужгород, 1979–80) філармоній, «Гудаки» Рахівського ра­йон­ного Будинку культури (Закарпатська обл., 1976–79). Від 1989 — керівник театру пісні «Літопис» (від 1993 — народного) Тернопільського економічного університету. Автор музики пісень «Течія» (сл. С. Пушика), «Канни» (сл. Ф. Піговича), «Іван чар-зiлля», «Непочата вода» (обидві — сл. І. Рудія), «Пливе човен. Голодомор–32» (сл. Т. Іщук-Маріас), «Канада» (за нар. мотивами) та ін. Також за­ймається обробкою українських народних пісень. Ви­знаний найкращим аранжувальником на музичних і пісен­них конкурсах «Доля» (1992), «Золоті трембіти», «Кришталевий жайвір» (обидва — 1999), «Пісен­ний вернісаж» (2005).