Іщук-Пазуняк Наталія Романівна
ІЩУ́К-ПАЗУНЯ́К Наталія Романівна (24. 02. 1922, Київ — 12. 10. 2017, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — літературознавець, мовознавець. Дочка Р. Іщука та Н. Іщук-Шульгиної, онука Якова та Любові Шульгиних. Дійсний член УВАН (1989), НТШ. Студіювала нім. мову у Львів. університеті (1940–41). У 1943 працювала перекладачкою у Рівному та Львові. 1944 з родиною виїхала до Відня, звідти — до м. Авґсбурґ (Німеччина), де перебувала у таборі для переміщ. осіб. Закін. славіст. факультет УВУ (Мюнхен, 1949). Того ж року виїхала до США, де здобула 1955 ступ. магістра у Пенсильван. університеті (м. Філадельфія), а 1956 захистила доктор. дис. «Вокатив в українській мові» під керівництвом Ю. Шевельова. Викладала рос. й нім. мови у коледжах і школі ЧСВВ (1956–68); укр. мову та літературу у Пенсильван. університеті (1963–83), де заснувала укр. відділ у славіст. б-ці. Досліджувала укр. літ. класику 19–20 ст. у контексті світ. літ-ри, зокрема творчість Лесі Українки. Авторка кн. «З проблем вокатіва в українській мові» (Мюнхен, 1971), «Lesia Ukrainka — Ukraine’s Greatest Poetess» («Леся Українка — найвеличніша українська поетеса», Нью-Йорк, 1971), «Леся Українка: Ідея свободи у спектрі світової цивілізації» (К., 2008), низки статей з літературознавства, мовознавства, філософії та історії. Упорядниця збірки перекладів творів Лесі Українки мовами народів світу «Lesia Ukrainka in Translations» (Philadelphia, 1988). Створила низку літ. портретів, зокрема І. Світличного, В. Стуса, В. Симоненка, Л. Костенко. Член Світ. федерації укр. жін. організацій (1952–72 — секр. управи, 1971–73 — віце-президент); заступник голови Укр. Золотого Хреста, голова його відділу в Філадельфії; держ. секр. Уряду УНР у екзилі, секр. Проводу ОУН, чл. управи Організації держ. відродження України.
Рекомендована література
- Леонтович О. Гідна дочка свого роду // УС. 2007, 27 лют.
Завантажити статтю
Людина 
