Йорданія, Йорданське Хашимітське Королівство

ЙОРДА́НІЯ, Йорданське Хашимітське Королівство (Al-Urdunn, Al-Mamlaka al-’Urdunniya al-Hāshimiyyah) – держава у Західній Азії. На Пн. межує з Сирією, на Пн. Сх. – з Іраком, на Пд. Сх. і Пд. – із Саудів. Аравією, на Зх. – з Ізраїлем. На Пд. Зх. має вихід до затоки Акаба Червоного м. Пл. 89,3 тис. км². Насел. 5,9 млн осіб (2011), переважно араби (98 %). Природ. приріст насел. 2,3 % (при рівні фертильності 2,6 дитини на одну жінку). Серед. вік 23,5 р. Міське насел. складає 79 %. Віросповідання: мусульмани-суніти – 98 %, християни – 2 %. Столиця – Амман (1,2 млн осіб; 2008). Найбільші міста: Ез-Зарка, Ірбід, Ар-Русайфа. Адм. поділ – 12 мухафаз. Держ. мова – арабська. Держ. устрій – дуаліст. монархія. Глава держави – король. Законодав. орган – двопалатні Нац. збори. Законодавча система Й. не визнає верховенства Міжнар. Верхов. суду в Гаазі (Нідерланди). Грош. одиниця – йордан. динар. Член ООН, МВФ, СОТ, Ліги араб. держав.

Тер. сучас. Й. в давнину була заселена семіт. племенами ханаанеїв. Від кін. 1 тис. до н. е. – центр давньоараб. Набатей. держави. На поч. 2 ст. була завойов. римлянами. Від 4 ст. – у складі Візант. імперії, від 7 ст. – Араб. халіфату, від поч. 16 ст. до 1918 – Осман. імперії. Під час 1-ї світової війни тер. сучас. Й. була звільнена від турец. військ. За рішенням Ліги Націй 1920 перейшла під контроль Великої Британії, яка отримала мандат на упр. Палестиною. 1921 виокремлено частину тер. на Сх. від р. Йордан в окремий емірат Трансйорданія (сучасна Й.) під упр. Великої Британії. Від 1946 – формально незалежне Хашиміт. Королівство Трансйорданії, союзне Великій Британії. Внаслідок арабо-ізраїл. війни (1948–49) до його складу приєднано зх. берег р. Йордан разом із м. Наблус, Бейт-Лахм (Віфлеєм), сх. частину Єрусалима та ін. 1950 проголошено єдність Трансйорданії та Сх. Палестини у складі Йордан. Хашиміт. Королівства. 1957 виведено британ. війська з Й. 1967 у результаті ізраїл. агресії проти араб. країн 5,9 тис. км² тер. Й. (на Зх. від р. Йордан) окуповано ізраїл. військами. 1988 Й. відмовилася від претензій на цю тер., від 1991 бере участь у близькосх. мирних переговорах. Згідно з підписаними 1993 у Вашинґтоні документами про мирне врегулювання конфлікту між Ізраїлем та араб. країнами, Й. повернуто частину захоплених ізраїл. військами земель.

Більша частина тер. Й. – плоскогір’я, що підвищується зі Сх. на Зх. від 500 м до 1000–1500 м над р. м. Найвища точка – г. Рам (1754 м). У зх. частині Й. – меридіонал. тектон. западина Гхор (Ель-Гор), заповнена долиною р. Йордан та Мертвим морем (422 м нижче р. м.). По боках западини простягаються Сирій.-Палестин. гори. Клімат субтропіч. сухий, середземномор., лише на Пн. Зх. вологий. Середня температура січня від +8 до +14 °С, липня – +24 °С, у западині Гхор та на Пд. Й. іноді до +50 °С. Гол. ріка – Йордан, найбільше озеро – Мертве м. Рослинність на Зх. середземномор., поширені дерево-чагарник. формації, на Сх. – напівпустел. та пустел., подекуди оази з фінік. пальмами. Характерні представники тварин. світу – газель, гієна, пустел. лисиця, багато видів птахів та плазунів. Нац. парки: «Азрак», «Ваді-Рам»; нац. заповідник – «Шаумарі».

Основу економіки складає сфера послуг, зокрема банк. і турист., видобуток фосфоритів, поташу та мармуру. ВВП становить 7,039 млрд дол. США (2006), у розрахунку на особу – 1500 дол. США. У структурі ВВП сфера послуг складає 85,8 %, пром-сть – 10,3 %, с. госп-во – 3,9 %. С. госп-во спеціалізується на вирощуванні ячменю, пшениці, цитрусових, динь та овочів, а також розведенні овець, кіз, коней, верблюдів, віслюків, свійських птахів. Експортує фосфорити, поташ, мармур, продовол. та пром. товари, добрива; імпортує нафту, машини й устаткування, продовол. та пром. товари, худобу. Осн. торг. партнери: Саудів. Аравія, Індія, Туреччина, Ірак, Італія, Велика Британія, США, Японія. Міжнар. аеропорт – Ель-Джаза, мор. порт – Акаба. Серед відомих письменників – Х. Бейдаса, І. аль-Хурі аль-Байтаджалі, М. Сейф-ад-дін аль-Ірані, М.-А. аль-Амрі, І. ан-Наурі, Ф. аль-Касус, Ф. Каавар, Х. ас-Савахірі, М. аль-Атілі. Серед пам’яток архітектури на тер. Й. збереглися пам’ятки пізнього палеоліту (наскел. зображення Кільви), неоліту (найдавніший шар поселення Ієрихон), енеоліту та бронзи (мегаліт. гробниці; залишки глинобит. поселень і культ. споруд, іноді з розписами; кераміка, ювелірні вироби тощо). Серед найвідоміших – архіт. спорудження набатеїв (від 4 ст. до н. е.), зокрема вирубаний у скелях комплекс столиці Набатей. царства – Петри. Збереглися залишки споруд (переважно культ. та житл.) рим. (2– 3 ст.) і візант. (4 – поч. 7 ст.) періодів. Серед пам’яток араб. культури – замки-резиденції: Мшатта, Хірбет аль-Мафджар, Кусейр-Амра (обидва – 8 ст.). В Ель-Караці й Еш-Шаубеці збереглися замки хрестоносців, в Аджлуні – фортеця араб. емірів Калат ар-Рабад (усі – 12 ст.), в Акабі – форт (14 ст.). Дипломат. відносини між Україною і Й. встановлено 14 квітня 1992. Важливим кроком у зміцненні укр.-йордан. відносин стало створення 1994 р. на базі Нац. тех. університету «Київ. політех. інститут» товариства дружби «Україна-Йорданія».

Літ.: Камзин К. З. Водные ресурсы бассейна реки Иордан и арабо-израильский конфликт. Москва, 1998; Аганин А. Р., Соловьева З. А. Современная Иордания. Москва, 2003; Густерин П. В. Города Арабского Востока. Москва, 2007; Нечепа М. Культурна дипломатія України в арабському світі // Україна дипломатична. К., 2010. Вип. 11.

О. О. Бейдик

Рекомендована література

Камзин К. З. Водные ресурсы бассейна реки Иордан и арабо-израильский конфликт. Москва, 1998;
Аганин А. Р., Соловьева З. А. Современная Иордания. Москва, 2003;
Густерин П. В. Города Арабского Востока. Москва, 2007;
Нечепа М. Культурна дипломатія України в арабському світі // Україна дипломатична. К., 2010. Вип. 11.