ІЛ­ЛЄ́НКО Вадим Герасимович (03. 07. 1932, м. Новомосковськ Дні­проп. обл. — 08. 05. 2015, Київ) — кіно­оператор, кінорежисер, педагог. Брат Юрія та Михайла Іл­лєнків. Заслужений діяч мистецтв Абхаз. АРСР (1974) і УРСР (1978), нар. арт. України (2000). Державна премія України ім. О. Довженка (1999). Член НСКінУ (1961). Державні нагороди СРСР. Закін. оператор. факультет ВДІКу (Москва, 1955; викл. О. Гальперін). Від­тоді працював на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ), де був оператором фільмів: «Олекса Довбуш» (1959), «За двома зайцями» (1961; обидва — реж. В. Іванов), «Вечір на Івана Купала» (1968), «Свято печеної картоплі» (1976; обидва — реж. Ю. Іл­лєнко), «Поштовий роман» (1969, реж. Є. Матвєєв), «Білий башлик» (1974, реж. В. Савельєв), «Цвіті­н­ня кульбаби» (1992, реж. О. Ігнатуша); а також на Одес. кіностудії худож. фільмів — «Школа» (1980, 3 серії, реж. М. Іл­лєнко) та ін. Як реж. по­ставив стрічки: «Поверне­н­ня Вероніки» (1963), «Над нами Пів­ден­ний хрест» (1965), «Зозуля з дипломом» (1971; усі — спів­авт.), «Пере­дай далі» (1988), «Геллі і Нок» (1995, також спів­авт. сценарію і оператор; усі — Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Остан­ній бункер» (1991, студія «ВТО “Фест-Земля”»; приз глядац. симпатій 1-го Вкф, Київ, 1991) та ін. Водночас від 1999 — завідувач кафедри оператор. майстерності Ін­ституту кіно і телебаче­н­ня Київ. університету культури і мистецтв. І. — один із лідерів укр. школи оператор. мистецтва у 1950–80-х рр., що дала чимало яскравих імен. У його роботах пластична довершеність композиції кадру, екс­пресіоніст. насиченість кольор. гами та світлотіньових ефектів (найвиразніше у «Вечорі на Івана Купала») по­єд­нуються із скрупульозністю від­творе­н­ня атмо­сфери часу, вмі­н­ням подати епіч. профіль епохи. У режисер. роботах тонке нюансува­н­ня особистісного синтезується з романтич. узагальненістю порт­ретува­н­ня часу.