ІЛЬНИ́ЦЬКИЙ Людвиґ Якович (21. 04. 1930, с. Козинці Турбівського, нині Липовецького р-ну Він­ницької обл.) — фахівець у галузі авіаційної радіо­електроніки. Чоловік М. Ільницької. Доктор технічних наук (1971), професор (1971). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1951). Працював у НДІ а/с № 55 Міністерства радіотехнічної промисловості СРСР (м. Новосибірськ, РФ, 1951–54), у Львівській політехніці (1956–58) та Новосибірському електротехнічному (1958–59) ін­ститутах, старшим науковим спів­робітником Київського ін­ституту автоматики (1960–61); від 1961 — у Національному авіаційному університеті (Київ): від 1962 — завідувач кафедри антенофідерних при­строїв, від 1986 — завідувач, від 2000 — професор кафедри технічної електродинаміки. За­пропонував симетричні антени приводних радіомаяків з під­вищеною точністю наведе­н­ня літаків на злітно-посадкову смугу; методику роз­міще­н­ня антен дис­петчерського звʼязку на обмеженій території за умови мінімізації взаємних впливів; автоматичні вимірювальні комплекси параметрів поляризації електромагнітних хвиль.