Ільницький Людвиґ Якович
ІЛЬНИ́ЦЬКИЙ Людвиґ Якович (21. 04. 1930, с. Козинці Турбів., нині Липовец. р-ну Вінн. обл.) — фахівець у галузі авіаційної радіоелектроніки. Чоловік М. Ільницької. Доктор технічних наук (1971), професор (1971). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Закін. Львів. політех. інститут (1951). Працював у НДІ а/с № 55 Міністерства радіотех. промисловості СРСР (м. Новосибірськ, РФ, 1951–54), у Львів. політех. (1956–58) та Новосибір. електротех. (1958–59) інститутах, ст. н. с. Київ. інституту автоматики (1960–61); від 1961 — у Нац. авіац. університеті (Київ): від 1962 — завідувач кафедри антенофідер. пристроїв, від 1986 — зав., від 2000 — професор кафедри тех. електродинаміки. Запропонував симетр. антени привід. радіомаяків з підвищеною точністю наведення літаків на злітно-посадкову смугу; методику розміщення антен диспетчер. зв’язку на обмеж. тер. за умови мінімізації взаєм. впливів; автомат. вимірюв. комплекси параметрів поляризації електромагніт. хвиль.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Применение дробно-рациональных приближений в теории функциональных преобразователей. К., 1971; Связные и навигационные антенны самолетов. Москва, 1978 (співавтор); Антенные устройства аэропортов гражданской авиации. Москва, 1983 (співавтор); Электромагнитная совместимость радиоэлектронных средств. К., 1983 (співавтор); Антени та пристрої надвисоких частот: Підруч. К., 2003 (співавтор); Super High-Frequency Devices. К., 2008 (співавтор).
Завантажити статтю
