Ільченко Михайло Юхимович

І́ЛЬЧЕНКО Михайло Юхимович (13. 09. 1941, с. Літки Бровар. р-ну Київ. обл.) — фахівець у галузі радіоелектроніки та телекомунікаційних систем. Батько О. Ільченко. Доктор технічних наук (1980), професор (1982), академік НАНУ (2012). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Держ. премії УРСР (1983) та України (2004) в галузі н. і т., Державна премія СРСР (1990), премія ім. С. Лебедєва НАНУ (2000). Орден «За заслуги» 3-го (1998) та 2-го (2011) ступ. Урядові нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. інститут (1964), де й працює відтоді: від 1988 — проректор з наукової роботи, водночас від 1990–2002 — засн. і дир. НДІ телекомунікацій, 2002–14 — засн. і дир. Інституту телекомунікац. систем, 1993–2014 — завідувач кафедри телекомунікацій. Розробив новий клас твердотіл. частотно-вибірних структур радіотех. і телекомунікац. систем мікрохвильового діапазону на базі діелектрич. і ферит. матеріалів; виявив, систематизував і математично змоделював заг. закономірності взаємодії з електромагніт. полями надвисоких частот ферит. і діелектрич. елементів, які розміщені в різних хвилеводних системах. Створив автомат. електронні частотоміри, аналізатори спектра, генератори сигналів з електрон. перестроюванням частоти в рекордно широких межах. Впровадив інформ.-телекомунікац. системи з використанням мікрохвильових технологій і спеціаліз. обчислюв. засобів, зокрема системи, що вирішують проблеми широкосмугового безпровід. доступу, цифр. телебачення.

Пр.: Ферритовые и диэлектрические резонаторы. К., 1973; Твердотельные СВЧ фильтры. К., 1977; Диэлектрические резонаторы. Москва, 1989; Теория диэлектрических резонаторов. К., 1993; Микроволновые устройства телекоммуникационных систем: В 2 т. К., 2003; Сотовые радиосети с коммутацией пакетов. К., 2003; Телекоммуникационные системы на основе высотных аэроплатформ. К., 2008; Сучасні телекомунікаційні системи. К., 2008; Телекомунікаційні системи широкосмугового радіодоступу. К., 2009 (усі — співавт.).

Літ.: 60-річчя члена-кореспондента НАН України М. Ю. Ільченка // Вісн. НАНУ. 2001. № 9.

О. В. Савич

Основні праці

Ферритовые и диэлектрические резонаторы. К., 1973; Твердотельные СВЧ фильтры. К., 1977; Диэлектрические резонаторы. Москва, 1989; Теория диэлектрических резонаторов. К., 1993; Микроволновые устройства телекоммуникационных систем: В 2 т. К., 2003; Сотовые радиосети с коммутацией пакетов. К., 2003; Телекоммуникационные системы на основе высотных аэроплатформ. К., 2008; Сучасні телекомунікаційні системи. К., 2008; Телекомунікаційні системи широкосмугового радіодоступу. К., 2009 (усі – співавт.).