Ілюстрований музичний калєндар

«ІЛЮСТРО́ВАНИЙ МУЗИ́ЧНИЙ КАЛЄНДА́Р» Виходив щороку 1904–07 у Львові, з остан. річником як додаток — «Музичний під­ручний калєндарик на 1908 р.». Видавець і ред. — Р. Зарицький. До «І. м. к.» входили: «Калєндар» (свята, пошт. тарифи, адрес. путівник), «Альманах музичний: Лїтературна часть першого ілюстрованого калєндаря музичного» (стат­ті, присвяч. пита­н­ням муз. культури, поезія), «Нотні додатки». «І. м. к.» — перше спец. муз. період. ви­да­н­ня на укр. теренах. Створе­н­ня декількох подіб. ви­дань у Зх. та Сх. Україні впродовж 1-ї третини 20 ст. свідчило, що істор. процес формува­н­ня вітчизн. фахової муз. періодики, започатков. на­прикінці 18 — на поч. 19 ст., досяг стадії зрілості. Серед авторів — О. Бережницький, І. Біликовський, М. Волошин, С. Людкевич, В. Садовський, В. Шухевич. Панорама опубліков. матеріалів від­ображала характерні тенденції роз­витку укр. муз. культури й, зокрема, музико­знавства на межі 19–20 ст. — окресле­н­ня їхньої нац. специфіки, професіоналізацію, формува­н­ня н.-д. роз­ділу нац. музико­знав. думки, ре­презентов. низкою від­носно само­стій. дисциплін. У «Калєндарі» було вміщено роз­відки з муз. фольклористики («Кілька заміток про т. зв. дроби в наших народних піснях» С. Людкевича, публікації В. Щурата, В. Шухевича), що впродовж 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. першою у сфері укр. музико­знавства сформувалася як наук. галузь (етномузикологія). В «І. м. к.» висвітлено пита­н­ня історії церк. музики, муз. освіти, укр. театру, хор. виконавства, вміщено хроніки «Боянів», Вищого муз. ін­ституту у Львові, біогр. нариси про укр. композиторів і спів­аків — М. Вербицького, М. Лисенка (йому присвячено річник 1904), В. Матюка, Й. Вітошинського, П. Бажанського, І. Біликовського, Й. Кишакевича, С. Крушельницьку, автобіо­графію Д. Січинського тощо. Тематика цих матеріалів від­ображала процес становле­н­ня вітчизн. композитор. школи й ширше — здобутки нац. муз. культури в різних галузях. Спроби обʼєктив. описа­н­ня остан­ніх у ста­т­тях, уміщених в «І. м. к.», ін. числен. роз­відках засвідчувало формува­н­ня емпірич. під­валин істор. музико­знавства, що до­зволяли науково об­ґрунтувати необхідність виділе­н­ня укр. муз. культури із усталеної тоді в муз.-істор. працях «заг.-рос.» муз.-істор. схеми й роз­крити її як субʼєкт європ. культур. контекс­ту. Ці концептуал. засади музико­знав. думки пере­бували в річищі про­гресив. ідей тогочас. народо­знавства, насамперед класич. історіо­графії (зокрема праць М. Грушевського), де історія України осмислювалася як окрема гілка історії сх. словʼян. В «І. м. к.» було опубл. першу у вітчизн. музико­знавстві наук. роз­відку, присвяч. про­блемі про­грамності в музиці («Про роз­вій та сучасне становище т. зв. про­грамової музики» С. Людкевича, 1905), що водночас стала однією з перших в Україні муз.-естет. праць. У 1900-х рр. (раніше, ніж історія і теорія музики) муз. естетика вже мала здобутки європ. рівня, ре­презентов. значною мірою працями вказаного автора з цієї про­блеми. Також в «І. м. к.» були опубл. одні з перших роз­відок з інструменто­знавства («Гуцульські інструменти» В. Шухевича, «Скрипка, єї історія і значе­н­ня для музики сольової і оркестральної» О. Бережницького), що впродовж 20 ст. також сформувалося як від­носно само­стійна наук. й навч. музико­зна­вча дисципліна. У додатках до 3-го й 4-го річників уміщено колядки в опрацюван­ні В. Матюка, І. Біликовського, муз.-теор. працю В. Матюка «Короткий начерк науки гармонії і композиції».

Літ.: Людкевич С. Огляд нашої музичної публіцистики в Галичині // Людкевич С. Дослідже­н­ня, стат­ті, рецензії. К., 1973.

О. М. Немкович

Завантажити статтю