Ілюстрований музичний калєндар
«ІЛЮСТРО́ВАНИЙ МУЗИ́ЧНИЙ КАЛЄНДА́Р» Виходив щороку 1904–07 у Львові, з остан. річником як додаток — «Музичний підручний калєндарик на 1908 р.». Видавець і ред. — Р. Зарицький. До «І. м. к.» входили: «Калєндар» (свята, пошт. тарифи, адрес. путівник), «Альманах музичний: Лїтературна часть першого ілюстрованого калєндаря музичного» (статті, присвяч. питанням муз. культури, поезія), «Нотні додатки». «І. м. к.» — перше спец. муз. період. видання на укр. теренах. Створення декількох подіб. видань у Зх. та Сх. Україні впродовж 1-ї третини 20 ст. свідчило, що істор. процес формування вітчизн. фахової муз. періодики, започатков. наприкінці 18 — на поч. 19 ст., досяг стадії зрілості. Серед авторів — О. Бережницький, І. Біликовський, М. Волошин, С. Людкевич, В. Садовський, В. Шухевич. Панорама опубліков. матеріалів відображала характерні тенденції розвитку укр. муз. культури й, зокрема, музикознавства на межі 19–20 ст. — окреслення їхньої нац. специфіки, професіоналізацію, формування н.-д. розділу нац. музикознав. думки, репрезентов. низкою відносно самостій. дисциплін. У «Калєндарі» було вміщено розвідки з муз. фольклористики («Кілька заміток про т. зв. дроби в наших народних піснях» С. Людкевича, публікації В. Щурата, В. Шухевича), що впродовж 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. першою у сфері укр. музикознавства сформувалася як наук. галузь (етномузикологія). В «І. м. к.» висвітлено питання історії церк. музики, муз. освіти, укр. театру, хор. виконавства, вміщено хроніки «Боянів», Вищого муз. інституту у Львові, біогр. нариси про укр. композиторів і співаків — М. Вербицького, М. Лисенка (йому присвячено річник 1904), В. Матюка, Й. Вітошинського, П. Бажанського, І. Біликовського, Й. Кишакевича, С. Крушельницьку, автобіографію Д. Січинського тощо. Тематика цих матеріалів відображала процес становлення вітчизн. композитор. школи й ширше — здобутки нац. муз. культури в різних галузях. Спроби об’єктив. описання останніх у статтях, уміщених в «І. м. к.», ін. числен. розвідках засвідчувало формування емпірич. підвалин істор. музикознавства, що дозволяли науково обґрунтувати необхідність виділення укр. муз. культури із усталеної тоді в муз.-істор. працях «заг.-рос.» муз.-істор. схеми й розкрити її як суб’єкт європ. культур. контексту. Ці концептуал. засади музикознав. думки перебували в річищі прогресив. ідей тогочас. народознавства, насамперед класич. історіографії (зокрема праць М. Грушевського), де історія України осмислювалася як окрема гілка історії сх. слов’ян. В «І. м. к.» було опубл. першу у вітчизн. музикознавстві наук. розвідку, присвяч. проблемі програмності в музиці («Про розвій та сучасне становище т. зв. програмової музики» С. Людкевича, 1905), що водночас стала однією з перших в Україні муз.-естет. праць. У 1900-х рр. (раніше, ніж історія і теорія музики) муз. естетика вже мала здобутки європ. рівня, репрезентов. значною мірою працями вказаного автора з цієї проблеми. Також в «І. м. к.» були опубл. одні з перших розвідок з інструментознавства («Гуцульські інструменти» В. Шухевича, «Скрипка, єї історія і значення для музики сольової і оркестральної» О. Бережницького), що впродовж 20 ст. також сформувалося як відносно самостійна наук. й навч. музикознавча дисципліна. У додатках до 3-го й 4-го річників уміщено колядки в опрацюванні В. Матюка, І. Біликовського, муз.-теор. працю В. Матюка «Короткий начерк науки гармонії і композиції».
Рекомендована література
- Людкевич С. Огляд нашої музичної публіцистики в Галичині // Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії. К., 1973.
Завантажити статтю
