Імбер Шмуель-Яків

І́МБЕР Шмуель-Яків (; 24. 02. 1889, с. Сасів, нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 1942, м. Золочів) — єврейський поет. Навч. у польс. гімназіях Золочева й Тернополя, університетах Львова та Кракова (ступ. д-ра 1935). Від 1905 публікував свої вірші польс. мовою і переклади з їдиш, нім. та укр. мов (часто під псевд. Ян Немира, натякаючи на легенду про любов польс. короля Казимира ІІІ до єврейки). Вихід зб. («Як я співаю і кажу», Л., 1909) та поеми «» («Естерке», 1911) засвідчив І. провідником тогочас. генерації галиц. євр. поетів. Після відвідин Палестини написав зб. « » («У єврейській землі», 1912). Упорядкував і видав колективну зб. «Inter Arma» (Л., 1918), до якої, окрім його, увійшли також вірші У.-Ц. Ґрінберґа, Я. Местеля, В. Кеніґсберґа та М. Равича. Засн. щомісяч. ж. «Nayland» (1918–19) — органу неоромант., імпресіоніст. групи поетів. Різкі виступи І. проти антисеміт. публікацій, обстоювання права євр. письменників на повноправну участь у творенні польс. літ-ри склали цикл статей «Asy czystej rasy» (1934). Загинув під час нім. окупації Золочева. Добірка віршів І. у перекл. українською мовою В. Богуславської опубл. в «Антології єврейської поезії» (К., 2007).