Кузнецов Анатолій Васильович

КУЗНЕЦО́В Анатолій Васильович (18. 08. 1929, Київ — 14. 06. 1979, Лондон) — письменник. Член СП СРСР (1957–69). Закін. Літ. інститут у Москві (1960). Працював на буд-ві Кахов. (Херсон. обл., 1952–55) та Іркут. (РФ, 1956–57) ГЕС. Мешкав у м. Тула (РФ). Дебютував повістю «Продолжение леген­ды: Записки молодого человека» (ж. «Юность», 1957, № 7; окреме вид. — Москва, 1962; укр. перекл. — К., 1960), якою разом із творами В. Аксьонова та Г. Владимова започаткував новий напрям у рос. рад. літературі — «сповідальної прози». В основі повісті — роздуми юнака про невідповідність книжно-пропагандист. уявлень про світ, на яких він був вихований, і дійсності. За моти­вами свого оповідання «Юрка, бесштанная команда» написав зворушливий сценарій х/ф «Ми, двоє мужчин» (1962, реж. Ю. Ли­сенко, Київ. кіностудія худож. філь­мів ім. О. Довженка). Найбільший резонанс спричинив роман-документ «Бабий Яр» (ж. «Юность», 1966, № 8–10; окремі вид. — Москва, 1967; 2005; Frankfurt-am-Mein, 1970; New York, 1986; З., 1991; К., 1991; 2008; укр. перекл. — К., 2009), створ. на основі записів подій у Києві, свідком яких К. був. Пода­ний до редакції 1965 текст твору значно цензурували, через що К. протестував проти публікації. Згодом роман заборонено в СРСР. 1969 К. із копією його ру­копису на фотоплівках виїхав у відрядження до Великої Британії, де попросив політ. притулку. В еміграції виступав переважно як публіцист, вів на радіо «Свобода» щотижневу програму «Пись­менник перед мікрофоном». 1991 у Києві та 1992 у Москві відбулися вечори пам’яті К.; 2009 йому у Києві встановлено пам’ятник у вигляді хлопчика, який читає на­каз нім. окупац. влади (скульптор В. Журавель).

Тв.: Ювелиры. Пошехонская новь. Мос­ква, 1957; Селенга: Рассказы. Мос­ква, 1961; Августовский день: Рас­сказы. Москва, 1962; У себя дома: Повесть. Москва, 1964; Биение жизни: Две повес­ти. Тула, 1967; Между Гринвичем и Ку­реневкой. Москва, 2002.

Літ.: Борщаговский А. Прошлое не умирает // ЛГ. 1966, 26 нояб.; Шаповал Ю. Неповернення Анатолія Кузнецова // День. 2004, 25 груд.

Ю. І. Шаповал

Основні твори

Ювелиры. Пошехонская новь. Мос­ква, 1957; Селенга: Рассказы. Мос­ква, 1961; Августовский день: Рас­сказы. Москва, 1962; У себя дома: Повесть. Москва, 1964; Биение жизни: Две повес­ти. Тула, 1967; Между Гринвичем и Ку­реневкой. Москва, 2002.

Рекомендована література

1. Борщаговский А. Прошлое не умирает // ЛГ. 1966, 26 нояб.;
   Google ScholarInternet
2. Шаповал Ю. Неповернення Анатолія Кузнецова // День. 2004, 25 груд.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю