Інверсія
ІНВЕ́РСІЯ (лат. inversio — переставляння, перевертання).
У мовознавстві — зміна звичайного порядку слів у реченні. Метою І. є стилістичне або логічне виділення певного слова чи групи слів. Як художній прийом І. використовують для виділення смислової значимості певного слова чи образу, надання фразі особливого стилістичного забарвлення; супроводжується зміною інтонації, переміщенням логічного наголосу. Наприклад, «Оживуть степи, озера, і не верствовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простеляться» (Т. Шевченко). Схильність до інверсованих сполучень часто визначає мовний стиль письменника. Найчастіше І. вживають у прозі, оскільки у віршах порядок слів відносно вільний і підпорядкований ритміці поетичної мови.
В музиці — повторення мотиву або теми у зворотному русі; обернення, зміна напряму висхідних інтервалів на низхідні й навпаки. Застосовна у каноні та фузі; в середньому додекафонії І. — один із основних технічних засобів.
У біології — один із типів хромосомних перебудов, що виникає при одночасному розриві хромосоми у двох точках і полягає в повороті внутрішнього її сегмента на 180°. І. називають парацентричною, якщо інвертована ділянка знаходиться з одного боку від центромери (первинної перетяжки хромосоми), та перицентричною, якщо інвертована ділянка включає і центромеру. І. ускладнюють обмін між гомологічними (парними) хромосомами, зменшуючи частоту рекомбінацій генів, тому мають деяке значення в загальній еволюції видів. Також відома І. статевої поведінки самців тварин, що проявляється у набуванні поз самки перед паруванням.
У математиці — 1) Точкове перетворення площини відносно заданого в ній кола з центром у точці O і радіусом R. Кожній точці А, відмінній від точки O, ставиться у відповідність така точка променя ОА, що ОА · ОА1 = R2. Точка О є центром, або полюсом, І., величина R2 — степенем І. Аналогічно визначають І. в просторі відносно сфери. 2) Порушення нормального порядку 2-х елементів у перестановці незалежно від того, стоять ці елементи поряд чи ні. Так, у перестановці cbad елементи c і b, c і a, b і a утворюють І., якщо їхнім нормальним порядком вважати abcd.
У геофізиці виділяють І. геомагнітного поля Землі (див. Палеомагнетизм), температури в атмосфері (тобто підвищення температури повітря з висотою замість звичайного її зниження) й Океані. І. температури в атмосфері спостерігають у приземних шарах (над поверхнею ґрунту, охолодженого нічним випромінюванням узимку; у гірських районах, коли холодне повітря опускається в міжгірні долини), а також у вільній атмосфері. Може бути повʼязана з переміщенням потоків теплого повітря на холодну поверхню (адвективна І.), з поверхнею фронту атмосферного (фронтальна І.), турбулентністю (турбулентна І.), орографією (орографічна І.). І. температури в Океані виникає при тепломасообміні на його поверхні, у товщі стратифікованих вод, у придонному шарі (геотермічні процеси); також її спричиняє стік значно тепліших і солоніших вод морів в Океан.
У геодезії поняття І. повʼязане з формуванням ерозійно-денудаційного рельєфу, форми якого обернені відносно геологічних структур. Така І. відбувається в умовах різкої зміни літологічного складу при чергуванні стійких і схильних до розмивання гірських порід.
