Інвестиційний фонд

ІНВЕСТИЦІ́ЙНИЙ ФОНД  — фінансова установа (інститут спільного інвестування), що об’єднує (залучає) грошові кошти інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість; форма колективного інвестування, яка передбачає об’єднання (залучення) грошових коштів індивідуальних інвесторів з метою отримання доходу; сукупні активи, що формуються за рахунок коштів інвесторів (фізичних та юридичних осіб) для отримання прибутку від інвестування. Активи І. ф. належать його інвесторам на правах спіл. власності. Участь кожного інвестора підтверджує володіння цінними паперами цього фонду — інвестиц. сертифікатами чи акціями. Упр. активами І. ф. здійснює уповноважена компанія, яка для збільшення вартості його активів інвестує кошти фонду в цінні папери, депозити та інші фінанс. активи. Джерелами такого збільшення можуть бути зростання ринк. вартості активів, у які проінвестовано кошти фонду; дохід від торгівлі цінними паперами, а також відсотки та дивіденди від активів, наявних у портфелі фонду. Дохід кожного інвестора забезпечує зростання вартості його частки в сукуп. активах І. ф. Осн. переваги інвестування у І. ф.: оптимальність і широкі можливості вкладення (на відміну від індивід. інвесторів, І. ф. акумулює великий обсяг коштів, що дозволяє йому інвестувати у великі проекти; крім того, великий обсяг коштів дає можливість фондам через формування інвестиц. портфелю знизити ризик втрат і отримати більш високий і стабіл. дохід); професійне упр. коштами інвесторів (активами І. ф. управляють професійні менеджери, кваліфікація яких підтверджена сертифікатами Держ. комісії з цінних паперів та фонд. ринку); високий потенціал доходу (вкладення І. ф. у цінні папери дають можливість дрібним інвесторам стати учасниками ринку з потенційно високим доходом, доступним лише великим інвесторам фонд. ринку і ринку нерухомості); податк. пільги (кошти інвестора, що знаходяться у І. ф., і їхній приріст не обкладені податком; інвестор сплачує податок лише після продажу цінних паперів І. ф. або при його закритті); система захисту інвесторів (функції упр., зберігання та обліку активів фонду законодавчо розділені між незалеж. одна від одної структурами — компанією з упр. активами, спеціалізов. депозитарієм і оцінювачем).

На фінанс. ринку функціонують різні форми та види І. ф. (див. Рис. 1). Перший І. ф. створ. 1822 у Бельгії, однак широкого поширення вони набули лише після 2-ї світової війни у Великій Британії та США, поступово складаючи конкуренцію банкам й ін. фінанс. інститутам. В Україні перші І. ф. з’явилися 1994 (у період масової приватизації), але активно почали розвиватися після прийняття 2001 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». На поч. 2011 їхня заг. кількість становила 1544, понад 80 % з яких — пайові І. ф. (див. Рис. 2).

Основою організації і функціонування сучас. І. ф. є теорія портфел. інвестицій, покликана вирішити проблему оптимал. розподілу заощаджень екон. агента (модель поведінки інвестора) та теорія рівноваги фінанс. ринку (модель оцінки капітал. активів). Дослідження автора портфел. теорії лауреата Нобелів. премії з економіки 1990 Г. Марковіца розвинули та доповнили Ф. Модільяні, М. Міллер, Д. Кідвелл, Р. Петерсон, Д. Блеквелл, В. Шарп та ін. Упродовж остан. років ринок вітчизн. І. ф. демонстрував позитивну динаміку зростання (див. Рис. 3).

Нині заг. обсяг активів І. ф. перевищує 8 млрд грн. Для укр. інвестора з’явилася нова можливість вкладення заощаджень з метою їхнього приросту, альтернативна звич. бан-ків. депозитам. Осн. напрями подальшого розвитку І. ф. в Україні: оптимізація оподаткування, обслуговування існуючих інвестиц. проектів, здійснення підприємниц. діяльності. І. ф. відіграють вагому роль на фонд. ринку, створюючи конкуренцію банків. установам, страховим компаніям і пенсій. фондам. Через них домогосподарства можуть реалізовувати свої інвестиц. можливості, а корпорації, уряд та органи місц. самоврядування — мобілізувати знач. інвестиц. капітал.

Завантажити статтю